середа, 02 листопада 2016 14:22

Спецтема: Навколосвітня подорож Леоніда Єзерського

"Блін, у мене прав немає, а ще – я з бодуна!"
6

Фото: Леонід Єзерський

Після 14-денного перебування в Санкт-Петербурзі та Москві із 160 заробленими на саксофоні доларами вирушаю в Грузію. До кордону - майже 2000 км. Їх проїжджаю за дві доби.

П'ятница, 28 жовтня

13:00

Мене вивозять на трасу М4, яка прямує через Ростов-на-Дону до Краснодара. Прощаюся з Аллою Смирновою та її донькою Еліною, у яких гостював у містечку Пушкіно під Москвою й починаю ловити машину. Через 15 хвилин зупиняється невелика вантажівка Iveco.

- Як танки приїхали на город, так я і забрав сім'ю в Москву. Два роки тут уже. Але тут не можу жити, додому тягне. Чекаю, коли там все заспокоїться, - розповідає російською водій Євген, 27 років. Він - біженець з Горлівки Донецької області. - Будеш у Владикавказі, поїдь в ущелину, де загинув Сергій Бодров (російський актор і режисер. Виконавець головних ролей у фільмах "Кавказький полонений", "Брат", "Стрінгер", "Схід-Захід", "Брат2" і "Ведмежий поцілунок", ведучий телепрограми "Погляд" та проекту "Останній герой". Пропав безвісти разом зі знімальною групою під час сходу льодовика Колка в Кармадонській ущелині 2002-го. - Gazeta.ua). І з'їж фитчин - осетинський пиріг. Якщо його не спробуєш, вважай, що не був на Кавказі.

Через 30 кілометрів виходжу. Зупиняється Shevrolet.

- Чим далі від Москви, тим люди добріші та адекватніші, - каже російською Олексій. - Я - невиїзний, а тобі бажаю удачі в прагненні побачити світ.

Через 100 кілометрів виходжу.

15:00

За півгодини підбирає Олександр, 47 років, на вантажівці.

- Куди їдеш?

- У навколосвітню подорож.

- Прапор тобі в руки і перо в задницю. Хай збудеться твоя мрія!

Всю дорогу говоримо.

23:45

Олександр висаджує на заправці, сам лягає спати.

01:00

Після години безуспішного голосування на дорозі йду в кафе. За столиком на диванчику засинаю.

Субота, 29 жовтня

7:20

Ловлю машину. Зупиняється 40-річний Анатолій на Nissan. Їдемо з ним 300 км до Ростова-на-Дону. Він прямує із Санкт-Петербурга вже другу добу. Має зустріч з заступником губернатора. Обговорять будівництво за замовленням міністерства оборони. По дорозі в кафе пригощає яєчнею з двома сосисками, салатом із капусти та кавою.

Під Ростовом потрапляємо в яму. Обривається трос. Гальмівна рідина витікає. Їдемо зі швидкістю 50 км/год. Стаємо на узбіччя ремонтувати.

13:00

Висаджує за Ростовом. Біля дороги готують шашлик. Пригощають порцією. На заправці прошу каву. Дають іще й шоколадку.

14:15

На Ладі підбирає Олександр років 60. Розповідає, що в Баку служив, там найбільша площа в Європі. Через 20 км виходжу.

14:50

Везе мікроавтобус Hundai.

16:00

Сідаю у вантажівку. Їду до П'ятигорська з водієм Олегом.

- 8000 кілометрів уже за кермом. 14 жовтня вийшов у рейс, тепер от назад. 25 тонн печива везу, - говорить.

На зупинці купує мені чотири пиріжка.

23:20

У П'ятигорську заїжджаємо на платну стоянку. Лягаємо спати - я на сидінні, він - на ліжку для водіїв. Заснути не можу, бо пічка нагріла, душно.

Неділя, 30 жовтня

5:20

Прокидаюсь від холоду. Одягаю куртку. Не допомагає.

7:20

Ловлю машину. Зупиняється Лада.

- Автостопом до Тбілісі? Сідай, відвезу на вокзал, куплю квиток, - каже Захар років 25.

Починаємо їхати. Через 400 м поліція махає жезлом.

- Бля, в мене прав немає і я ще й з бодуна, - панікує Захар.

Намагається втекти. За 300 м звертає у вуличку. Поліція наздоганяє.

Я повертаюсь на трасу. На Ниві їду 10 км. У кав'ярні пригощають яблуком, шоколадкою та кавою.

9:30

Їду 70 км мікроавтобусом. Далі - 7 на Ладі. 30 - на Жигулях, 10 - на КамАЗі.

Автор: Леонід Єзерський
 

12:23

Підбирає 39-річний Анатолій Дзукаєв на Toyota. Повертається додому у Владикавказ, що в Північній Осетії. Розповідаю йому про фитчин і Сергія Бодрова. Пропонує відвезти в ту ущелину. Але в машини занизький кліренс, не доїжджаємо. Проте красу гір спостерігаю. Далі пригощає фитчином і місцевим самогоном - аракою. Їдемо купатися в басейні з гарячою водою гірських джерел. Везе 30 км до кордону. Там затор вантажівок стоїть на кілька кілометрів. Метрів 200 до пропускного пункту йду пішки. Грузини, дивлячись на мій рюкзак, питають:

- Звідки, брат?

- Київ.

- О, щасливої дороги!

19:30

На пропускному пункті кажуть, що це автомобільний перехід. Пішоходам не можна. Треба підсісти до когось. Прошуся четвертим до трьох жінок з Казані. Ледь поміщаємось в салоні. Все забито речами. Кордон проходимо швидко.

20:30

Через 10 км у містечку Степанцминда висаджують. Граю для них дві пісні на саксофоні.

21:00

Ловлю машину до Тбілісі. Зупиняється джип.

- Поїхали до нас, відпочинеш, і завтра в Тбілісі відправишся. Сьогодні вже нічого не зловиш. Без грошей пустимо, - кажуть російською з грузинським акцентом.

Везуть у гостьовий дім. Дають кімнату на другому поверсі.

- Тут живуть тільки хороші люди, - кажуть.

Засинаю.

Зараз ви читаєте новину «"Блін, у мене прав немає, а ще – я з бодуна!"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 79692
Голосування Підтримуєте введення біометричного контролю на кордоні з РФ?
  • Підтримую. Тепер потрібно заборонити українцям їздити в Росію
  • Ні, нічого не дасть крім черг на кордоні
  • Потрібно вводити візовий режим
  • Краще заборонити росіянам в'їзд в Україну
  • Це нічого не дасть. Злочинці з РФ все рівно знаходитимуть способи потрапити в Україну
  • Досить повністю припинити транспортне сполучення з РФ
  • Сумнівне рішення. Такий контроль ще більше провокуватиме Росію. Можливе загострення на Сході
Переглянути