Після 14-денного перебування в Санкт-Петербурзі та Москві із 160 заробленими на саксофоні доларами вирушаю в Грузію. До кордону - майже 2000 км. Їх проїжджаю за дві доби.
П'ятница, 28 жовтня
13:00
Мене вивозять на трасу М4, яка прямує через Ростов-на-Дону до Краснодара. Прощаюся з Аллою Смирновою та її донькою Еліною, у яких гостював у містечку Пушкіно під Москвою й починаю ловити машину. Через 15 хвилин зупиняється невелика вантажівка Iveco.
- Як танки приїхали на город, так я і забрав сім'ю в Москву. Два роки тут уже. Але тут не можу жити, додому тягне. Чекаю, коли там все заспокоїться, - розповідає російською водій Євген, 27 років. Він - біженець з Горлівки Донецької області. - Будеш у Владикавказі, поїдь в ущелину, де загинув Сергій Бодров (російський актор і режисер. Виконавець головних ролей у фільмах "Кавказький полонений", "Брат", "Стрінгер", "Схід-Захід", "Брат2" і "Ведмежий поцілунок", ведучий телепрограми "Погляд" та проекту "Останній герой". Пропав безвісти разом зі знімальною групою під час сходу льодовика Колка в Кармадонській ущелині 2002-го. - Gazeta.ua). І з'їж фитчин - осетинський пиріг. Якщо його не спробуєш, вважай, що не був на Кавказі.
Через 30 кілометрів виходжу. Зупиняється Shevrolet.
- Чим далі від Москви, тим люди добріші та адекватніші, - каже російською Олексій. - Я - невиїзний, а тобі бажаю удачі в прагненні побачити світ.
Через 100 кілометрів виходжу.
15:00
За півгодини підбирає Олександр, 47 років, на вантажівці.
- Куди їдеш?
- У навколосвітню подорож.
- Прапор тобі в руки і перо в задницю. Хай збудеться твоя мрія!
Всю дорогу говоримо.
23:45
Олександр висаджує на заправці, сам лягає спати.
01:00
Після години безуспішного голосування на дорозі йду в кафе. За столиком на диванчику засинаю.
Субота, 29 жовтня
7:20
Ловлю машину. Зупиняється 40-річний Анатолій на Nissan. Їдемо з ним 300 км до Ростова-на-Дону. Він прямує із Санкт-Петербурга вже другу добу. Має зустріч з заступником губернатора. Обговорять будівництво за замовленням міністерства оборони. По дорозі в кафе пригощає яєчнею з двома сосисками, салатом із капусти та кавою.
Під Ростовом потрапляємо в яму. Обривається трос. Гальмівна рідина витікає. Їдемо зі швидкістю 50 км/год. Стаємо на узбіччя ремонтувати.
13:00
Висаджує за Ростовом. Біля дороги готують шашлик. Пригощають порцією. На заправці прошу каву. Дають іще й шоколадку.
14:15
На Ладі підбирає Олександр років 60. Розповідає, що в Баку служив, там найбільша площа в Європі. Через 20 км виходжу.
14:50
Везе мікроавтобус Hundai.
16:00
Сідаю у вантажівку. Їду до П'ятигорська з водієм Олегом.
- 8000 кілометрів уже за кермом. 14 жовтня вийшов у рейс, тепер от назад. 25 тонн печива везу, - говорить.
На зупинці купує мені чотири пиріжка.
23:20
У П'ятигорську заїжджаємо на платну стоянку. Лягаємо спати - я на сидінні, він - на ліжку для водіїв. Заснути не можу, бо пічка нагріла, душно.
Неділя, 30 жовтня
5:20
Прокидаюсь від холоду. Одягаю куртку. Не допомагає.
7:20
Ловлю машину. Зупиняється Лада.
- Автостопом до Тбілісі? Сідай, відвезу на вокзал, куплю квиток, - каже Захар років 25.
Починаємо їхати. Через 400 м поліція махає жезлом.
- Бля, в мене прав немає і я ще й з бодуна, - панікує Захар.
Намагається втекти. За 300 м звертає у вуличку. Поліція наздоганяє.
Я повертаюсь на трасу. На Ниві їду 10 км. У кав'ярні пригощають яблуком, шоколадкою та кавою.
9:30
Їду 70 км мікроавтобусом. Далі - 7 на Ладі. 30 - на Жигулях, 10 - на КамАЗі.
12:23
Підбирає 39-річний Анатолій Дзукаєв на Toyota. Повертається додому у Владикавказ, що в Північній Осетії. Розповідаю йому про фитчин і Сергія Бодрова. Пропонує відвезти в ту ущелину. Але в машини занизький кліренс, не доїжджаємо. Проте красу гір спостерігаю. Далі пригощає фитчином і місцевим самогоном - аракою. Їдемо купатися в басейні з гарячою водою гірських джерел. Везе 30 км до кордону. Там затор вантажівок стоїть на кілька кілометрів. Метрів 200 до пропускного пункту йду пішки. Грузини, дивлячись на мій рюкзак, питають:
- Звідки, брат?
- Київ.
- О, щасливої дороги!
19:30
На пропускному пункті кажуть, що це автомобільний перехід. Пішоходам не можна. Треба підсісти до когось. Прошуся четвертим до трьох жінок з Казані. Ледь поміщаємось в салоні. Все забито речами. Кордон проходимо швидко.
20:30
Через 10 км у містечку Степанцминда висаджують. Граю для них дві пісні на саксофоні.
21:00
Ловлю машину до Тбілісі. Зупиняється джип.
- Поїхали до нас, відпочинеш, і завтра в Тбілісі відправишся. Сьогодні вже нічого не зловиш. Без грошей пустимо, - кажуть російською з грузинським акцентом.
Везуть у гостьовий дім. Дають кімнату на другому поверсі.
- Тут живуть тільки хороші люди, - кажуть.
Засинаю.
2 
79692
Коментарі