Формування автономності починається в ранньому дитинстві. Саме тоді дитина починає усвідомлювати своє "Я". Однак цього може не статися. Це пов'язано з тим, що часто батьки роблять найпоширенішу помилку - перебирають на себе функції дитини. Так вона завжди залежатиме від батьків і не зможе успішно вибудувати життя.
Допомагати потрібно, коли дитина дійсно потребує цього. Інакше її самостійність опиниться під загрозою, - розповідає Gazeta.ua доцентка кафедри педагогіки і психології Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Сабіна Раджабова.
Коли починається процес формування автономності дитини?
Процес автономності починається з народження, з відрізання пуповини. Саме тоді дитина отримує фізичні межі поза тілом матері. З цього часу автономність починає фактично розвиватися.
Розкажіть, як формується автономність дитини під час певних вікових періодів.
З кожним віковим періодом її автономність і самодостатність виходять на новий рівень. В рік вона починає ходити. В 3 - відстоює психологічну самостійність і з'являється криза "Я сам". Згодом відбувається криза 7 років, коли дитина йде до школи. Тоді значно розширюється її соціальне коло спілкування. Далі йде підлітковий вік і на цьому все завершується, бо її вважають дитиною до підліткового віку. Все це - етапи розвитку автономності, етапи розвитку відчуття окремості та дистанції від батьків. З самого початку життя вона фізична. Потім приєднується психологічна, коли дитина говорить про себе "Я". Почувається окремою особистість, яка може впливати на навколишній світ.
Що треба робити батькам на кожному етапі розвитку дитини?
Звичайно, на кожному цьому етапі батькам варто поважати прагнення дитини до автономії. Допомагати, наскільки це потрібно. Також обмежувати, адже дитина ще не розуміє всіх небезпек, не знає, що на неї чекає. Але батькам варто поважати це прагнення до автономії, не карати, наскільки це можливо, та всіляко цьому сприяти.
Чому діти прагнуть до самостійності?
Батькам варто зрозуміти, що це природно. Дитина хоче самостверджуватися, розвиватися, прагне до самодостатності, відокремленості від батьків. Це нормально. Так закладено еволюційно в її психічному розвитку і по-іншому не може бути. Часто батьки своїми діями можуть спеціально або підсвідомо не приймати прагнення дитини до автономії, пояснюючи це опікою. Турбота, опіка, контроль і батьківські функції мають місце. Але часто вони в цьому перегинають палицю. Тоді з одного боку можуть надто гостро реагувати на прояви цієї автономності дитини, карати її, кричати або гостро обмежувати. Наприклад, якщо дитина потяглася за якоюсь іграшкою, батьки одразу підскакують і дістають її. Або ж, наприклад, малеча спіткнулася, впала і починає плакати. Батьки одразу підбігають, піднімають і хапають її на руки. Таким чином не дають розвиватися й отримувати новий досвід. Вони забирають у неї цю можливість, а тому її досвід буде збіднений. Звичайно, коли дитина буде вже самостійнішою, вона всього боятиметься. Гостро реагуватиме на якісь бар'єри, на які вона натраплятиме, адже раніше батьки все вирішували за неї. І таким чином мова про ніяку автономію вже не йде.
Що треба робити для того, аби виховати з дитини самостійну особистість?
Для того, щоб виховати самостійну особистість потрібно враховувати природу дитини. Всі діти абсолютно різні. Те, що з легкістю вдається одній дитині, потребує дуже значних зусиль батьків, вихователів і самої дитини для того, щоб у неї все вийшло. З самого малечку, якщо дитина хоче щось зробити самостійно, батькам варто оцінювати всі ризики, але при цьому давати дитині робити все самостійно. Тобто, якщо це точно може нашкодити здоров'ю дитини, то звичайно варто переключити увагу, не критикуючи і не караючи її. Треба просто відволікти дитину, щоб фокус її уваги впав на щось інше. Крик і фізичний вплив має бути в якомога менших ситуаціях. Наприклад, якщо виникають ситуації, що стосуються здоров'я і життя дитини, от тоді варто крикнути, щоб дитина звернула увагу. Схопити дитину або відтягти від чогось. Тоді фізичний вплив і крик доречні. В усіх інших випадках бажано використовувати інші способи. Наприклад, переконування, відволікання, заміна того, що дитина хоче, на щось інше. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина ставала більш самостійною їй треба давати самостійність. Тобто надати можливість бути самостійною, самостійно виконувати те, що їй хочеться. Так, це складно і батькам дуже часто легше дитину обмежити, прикрикнути і не дати те, що вона хоче. Такі дії будуть негативно впливати на розвиток дитини.
Як зробити дітей більш ініціативними?
Потрібно менше карати, критикувати та кричати. Покарання - це вже кінцевий результат. Потрібно менше впливати фізично на дитину. Її треба вислуховувати, аргументувати, чому ви не можете дозволити щось зробити і при цьому зберігати спокій. Але в більшості випадків треба схвалювати її ініціативу.
Офіційно підтверджених фактів булінгу в Україні серед підлітків все більше. За даними ЮНІСЕФ, майже 40% українських школярів ставали жертвами принижень і знущань з боку інших підлітків.
Торік у Києві почали ставити на облік дітей через булінг. Поліція запевняє, що це не покарання, а лише спосіб розв'язати проблему. Батькам кривдника можуть виписати штраф. Ця сума становить 850-1700 грн. Якщо інцидент станеться вдруге, то штраф збільшать до 1700-3400 грн.
2 
79692
Коментарі