24 липня православна церква східного обряду вшановує рівноапостольну княгину Ольгу, першу і єдину жінку-правительку Київської Русі.
Місце та дата народження святої достеменно невідомо. Різні версії поєднує хіба те, що була родом боярської родини. За одною з версій - родичка князя Олега. Була дружиною київського князя Ігоря.
Після смерті князя Ігоря восени 944 року, княгиня Ольга стала правити Києвом від імені свого малолітнього сина Святослава. Була на престолі у 945-962 роках.
У "Повісті временних літ" згадують чотири помсти княгині Ольги древлянам, які вбили її чоловіка Ігоря під час збирання ним данини.
За переказами, після смерті Ігоря древляни надіслали до Києва послів з пропозицією Ользі взяти шлюб з деревлянсим князем Малою. Це посольство княгиня живцем поховала в човні, який закопали біля її палацу. Зробивши вигляд, ніби згодна на пропозицію Мала, затребувала до Києва ще одну делегацію. Заманивши хитрістю, спалила древлян у лазні.
Під приводом звершення тризни на місці загибелі чоловіка, Ольга з дружинниками прибула до земель поблизу древлянської столиці Іскоростеня.
Вимагаючи, щоб разом з нею та її дружиною пили і вбивці чоловіка - начебто за давньою язичницькою традицією та на знак примирення - княгина виманила з міста військо. Після спільної тризни, коли древляни втратили пильність, Ольга наказала своїм дружинникам знищити її ворога. Тоді вирізали п'ять тисяч мужів древлянських.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Про княгиню Ольгу ні слова в книжках не було"
Наступного року Ольга прибула під стіни Іскоростеня з чисельним війьком, яке рік тримало місто в облозі.А потім направила до древлянської столиці звістку, що хоче примиритися, якщо їй заплатять посильну данину. Буцімто, багато не вимагатиме - розуміючи, що запаси спустошені. З кожного двору попросила по троє голубів і троє горобців.
Здивовані такою щедрістю і великодушністю, місцеві радо виконали наказ. Зловивши птахів, передали їх дружинникам. Вночі Ольга наказала своєму війську діставати птахів з кліток і прив'язувати до їх лапок трути з паклі. Інші вояки підпалювали трути та відпускали птахів. Ті летілі назад у місто. Незабаром в Іскоростені палала кожна хата. Людей, які, рятуючись від пожежі, намагалися покинути місто, захопили в полон та продали в рабство.
Княгина Ольга провела низку політичних реформ. Ліквідувала древлянське племінне княжіння, упорядкувала збирання данини, організувавши по всій країні князівські погости і осередки судочинства. У зовнішній політиці підтримувала дружні стосунки із Візантією. Її шанували за мудрість, гострий розум і міцну волю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Двоє дітей княгині Ольги зникли
Відвідавши Візантію з метою встановлення дипломатичних стосунків, Ольга охрестилася в Константинополі в ніч на 18 жовтня 957 року. При хрещенні взяла ім'я Олена - на честь імператриці Олени, дружини візантійського імператора Костянтина VII, яка стала хрещеною матір'ю київській княгині.
За часи правління Ольги в Києві будувалися храми, княгиня активно проповідувала християнство. Однак, її плани хрестити Русь не були втілені - з приходом до влади Святослава, який не заперечував християнство, але сам залишався поміркованим язичником. Хрещення Русі здійснив онук княгині Ольги - князь Володимир у 988 році.
Православна церква вшановує Ольгу як "начальницу" християнства в Київській Русі.
Померла княгиня Ольга 11 липня 969 року. За велику роль у поширенні християнської віри Ольгу зарахували до лику святої рівноапостольної. Сталося це 1547 року. За новим стилем, пам'ять святої вшановують 24 липня.
Ольга перша прийняла християнство серед князів Києва. Про її хрещення існує легенда: коли київська правителька приїхала до Царгорода з дипломатичною місією, імператор зауважив її красу, тому вирішив з нею одружитись. Однак, це не входило у плани княгині. Вона сказала, що одружиться з імператором, але тільки після того, як прийме християнство. А також наголосила, що хоче аби саме імператор був її хресним татом. Після церемонії, коли володар знову нагадав про одруження, вона відповіла: "Чи може дочка одружуватись з батьком?".
Решту свого життя княгиня Ольга провела будуючи християнські церкви та монастирі. Так у Йоакимівському літописі згадується про будівництво в Київському акрополі дерев'яного храму святої Софії, а у "Повісті временних літ" говориться про великий київський палац княгині Ольги.
Коментарі