Три роки в Яремчі на Івано-Франківщині працює музей-фотостудія "Альпеншток". Його створили батько Олександр і син Михайло Будейчуки.
Засновники досліджують гуцульські традиції, культуру. Раз на тиждень вибираються в експедицію в гірські села.
Gazeta.ua Олександр Будейчук зізнався, що музей планують перейменувати.
"Хочемо назвати - Музей мольфарства, бо маємо багато пов'язаних артефактів. Під час експедицій зрозуміли, що мольфари досі є чи не в кожному гуцульському селі. Вони нікуди не зникають, а передають дар комусь перед смертю. Серед предметів, за допомогою яких мольфари виконують дійства, є камінь з отвором усередині. Що з ним роблять - не розповідають. Є мольфарська громова палиця. Кажуть, якщо в лісі побачити змію, яка хоче з'їсти жабу, то їх тою палицею треба розігнати. Вона стане громовою і можна буде відігнати град, якщо казати певні примовляння", - каже дослідник.
Він був переконаний, що мольфарство зникло, поки не почав цю тему глибше вивчати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якими Карпати побачив угорський фотограф 150 років тому
"На Гуцульщині воно з'явилося пізно. Учителі й перші школи були наприкінці XIX століття. До того люди не вміли писати. Були церкви, але християнство перепліталось із язичництвом. Тобто свята християнські, але обряди язичницькі. Люди зверталися до священників, але ніхто не міг допомогти так, як це робив мольфар. Їх боялися, поважали, йшли з усіма проблемами. Зараз їм так не вірять. Але вони є, біля їхніх хат досі черги. Там ставлять намети й чекають днями, щоб почути їхню пораду. Адже мольфар не обов'язково виступає як лікар, але і як психолог. Бо це люди старші, з досвідом. Вони сильні, хороші й багато знають. Мають зв'язок із природою, певними силами, тому багато відчувають".
Повне інтерв'ю з Олександром Будейчуком читайте у журналі "Країна" за 2 вересня.
Журналіст і видавець Роман Клим із Верховини Івано-Франківської області у Facebook навчає гуцульського діалекту. У рамках проєкту #вивчаємо гуцульську він публікує дописи з гуцульськими словами й пояснює їхнє значення.
3 
35413
Коментарі