"Мусимо пам'ятати не мовчки" - виставку на підтримку полонених моряків покажуть у кожному рідному місті військових

11

Фото: Мар'яна Чорнієвич

Деякі з картин виставлені на продаж.

 

"Ми з чоловіком побачили її картину у фейсбуці, дразу видрукували собі. Я знайшла художницю і запитала чи можемо ми придбати це полотно. Вона нам його подарувала. І я вирішила, що наші хлопці заслуговують отримати подібні подарунки. Коли звернулася з цим проханням до художників, то була впевнена, що ми не встигнемо їх намалювати і хлопці вже будуть вдома, - розповідає Євгенія Ейдер, названа мати наймолодшого серед полонених моряків 19-річного Андрія Ейдера.

Коли в країні почалася війна Андрію було 14 років. У 17 він зрозумів, що хоче захищати нашу країну і після закінчення училища вирішив йти на контракт. У СІЗО він перебуває довше, ніж устиг послужити. Бо послужив він півтора місяці. Вже там, 20 грудня, у ізоляторі йому виповнилося 19 років".

Художники і художниці з усіх куточків України почали малювати картини ще у грудні. Вперше презентували полотна 23 лютого у столиці. Кожен митець у своєму стилі та техніці передав саме те, що відчуває стосовно захоплення військових у полон. Методом жеребкування визначали кому з моряків яка картина належить.

Зараз виставку возять містами України, звідки родом військовослужбовці. Привезли у Львів, адже саме з цієї області найстарший серед полонених моряків 47-річний Андрій Оприско, член екіпажу катера "Нікополь".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мій син 142 дні у полоні. У листах каже триматися і вірити в краще": мати військовополоненого моряка Андрія Оприска

 

"Жоден з них не пішов на флот випадково. На флоті не будуть служити ті, хто не любить море. Син завжди говорив про море з особливим почуттям любові. І радів, що жодного разу не відчув морської хвороби.

Від березня листи не приходили. Після поїздки родичів на суд до Москви у квітні казали, що дозволять телефонні розмови. Але дозволили лише кільком сім'я і лише кілька разів. І все на тому", - каже Ольга Оприско, мати Андрія Оприска.

В облдержадміністрації картини експонуватимуть до 31 травня. Опісля їх 1 червня виставлять у Львівському палаці мистецтв

Також усі охочі можуть долучитися до проекту "Листи в СІЗО Лєфортове".

"Хлопцям передають мало наших слів. Можливостей донести до них інформацію про усе те, що ми робимо аби повернути їх додому, ще менше. Від Андрія ми ще не отримали жодного написаного вручну листа. І від нас також не отримав ні одного. Листи, так би мовити, від чужих людей йому передають. Тому дуже прошу долучатися до нашої акції і писати морякам слова підтримки і говорити, що їх тут чекають", - додає Євгенія.

Для прикладу зачитують один з листів, який Андрій Ейдер написав у відповідь незнайомій дівчині, що надсилала йому листа з словами підтримки та гордості. В оригіналі він написаний російською.

"Відправник Ейдер Андрій Дмитрович, 1999 року народження.

Отримувач: Турчин Таїсія Миколаївна

Я дуже дякую за підтримку і привітання. Так, рани затягуються. Уже можу ходити нормально, але кульгаю. Ці стіни жахливо давлять. Але хочу сказати велике дякую усім людям, хто нас тут підтримує у листах. Хочу дуже якнайшвидше повернутися додому. Я мрію, щоб це сталося до кінця січня. Але мені здається, що цій мрії не суджено збутися. Найважче дивитися у вікно. І бачити вдалині сотні машин, людей. І здається ось вона воля! Так далеко і так близько. Не хочеться, щоб про нас забували, адже 24 людини сидять у в'язниці в іншій країні. А ці люди - ми, військові. Ми служимо народові України. Хочеться, щоб народ пам'ятав про нас.

Верніть нас додому. Андрій Ейдер. 19.12.2018. На жаль, Москва (не забувайте нас)".

Із репродукціями картин виготовили і благодійні листівки, їх можна придбати у залі, де виставлені картини. Усі виручені кошти спрямовують на підтримку військовополонених моряків.

×