"В Криму зараз 30 людей перебувають у в'язниці, мають умовний термін або запроторені до психлікарні. 9 убитих за політичними мотивами. 15 зникли безвісти", - розповів в інтерв`ю Gazeta.ua Алім Алієв, засновник "Крим SOS".
Що відбувається в Криму?
- Спочатку це нагадувало мені 1994-й. Тоді у Криму намагалися обрати власного президента. Кримські татари побоювались, бо пам'ятали, що таке Росія. Коли прийшла окупація, був дуже втомлений Майданом після смертей Небесної сотні. Здавалося, що це – дурний сон, який зникне за декілька тижнів.
Нині Крим уже не той. Окупація, анексія, вбивства, викрадення. Тут у Києві здається, що це далеко. Коли окупант удома і перевертає все, розумієш, що сталося найстрашніше - ти втрачаєш Батьківщину. Але страх минув. Коли знайомих репресують і викрадають, думаю раціонально і шукаю шляхи їх визволення. Так само буде і з Кримом. Ми повернемо його.
В'язнів катують?
- Тортури починаються з умов у в'язницях. Єдине у Криму Сімферопольське СІЗО - вдвічі переповнене. В'язні сплять по черзі на підлозі. Медичне обстеження призначають, коли вже починають умирати. Їжа жахлива. Годують не часто. Є ціла палітра методів допиту - від биття і електричного струму до погроз тортурами над рідними. Проблема в тому, що правозахисники не мають доступу до політв'язнів у Росії. Про всі тортури дізнаємось, коли людину звільняють. Не уявляємо, що відбувається з іншими.
Кого виділяєте з-поміж інших?
- Батько трьох дітей Решат Аметов 2014-го вийшов на одиночний пікет проти анексії. Троє людей з так званої самооборони Криму схопили його і завантажили в машину. Через деякий час його понівечене тіло з простреленим оком знайшли у лісі. Тоді я зрозумів, що у нас починається новий етап боротьби за існування.
Ервін Ібрагімов - член регіонального меджлісу Бахчисараю. Його викрали люди у формі працівників ГІБДД (російський аналог ДАІ. - ред.). Машину зупинили 24 травня, коли повертався додому. Досі немає жодної інформації. Вірю, що живий. Спілкуємося про нього з нашими партнерами в США, Канаді, Європі. Обіцяють допомагати у пошуках.
З Сашком Кольченком ми - старі друзі. До ув'язнення не знав його імені. Завжди був "тундрою". Не вчився з нами, але був у нашій тусовці філософів і анархістів-правників. Могли до ранку говорити про державний устрій. Завжди надзвичайно спокійний. Мав чітку життєву позицію. Ґрунтовно пояснював, чому треба брати на себе відповідальність і змінювати те, що можемо. Був екологічним активістом. Сашко - худий і довгов'язий. Але в цій худорбі багато внутрішньої сили і витривалості. Через нього я відчув збочення системи. Мав ліві погляди, а прирахували до "Правого сектора". Це повний абсурд. Дуже характерно для Росії.
Вражає Ільмі Умеров - людина, яка почала створювати Меджліс. Мама каже: "Ти — нестримний. Бо коли була вагітна тобою, ходила на акції протесту за повернення кримських татар". Їх організовував Умеров. Мав принципові і прогресивні позиції. Більшість - непопулярні. У 2000-ні я працював у кримській газеті. Запитав, як вітатиме жінок на 8 березня. Отримав відповідь: "Не розумію, що це за дискримінація. Чому маю святкувати щось на честь ленінської проститутки? Немає у мене такого свята." На той час це було дуже дивно. Не знаю, чи зміг би так.
Ільмі - безстрашний. Постійно онлайн розказував світові про ситуацію на півострові та свою діяльність там. Його затримали за екстремістські коментарі. Використали каральну психіатрію. Він — немолодий, має хворобу Паркінсона. Замість потрібних ліків давали інші незрозумілі пігулки. Через розголос відпустили. Відкрили кримінальну справу. Москву дратувала публічна увага. Він - мій найсильніший мотиватор боротися. Поки живий, не маю права опустити руки.
Раніше я плакав, був у відчаї. Тепер став жорсткішим. Почав цінувати час. Він грає проти нас. Ми тут пробуксовуємо і мене це злить. Інші емоції залишились позаду. Бісить, що можу про це так буденно говорити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Матір Кольченка зустрінеться із сином у російській колонії
Яка подальша доля політв'язнів у Криму?
- Бачу лише один шлях звільнення політв'язнів – світовий тиск. Ми тут варимось у своєму соку і думаємо, що ми - на порядку денному. А це не так. Проводимо міжнародні зустрічі. Хочемо, щоб у Криму працювала світова місія, як гарант безпеки. Це може статися через механізми ООН, ОБСЄ. Вже третій рік окупації латаємо дірки тактично. Але досі немає стратегії щодо зняття окупації.
Повне інтерв'ю з Алімом Алієвим читайте у найближчих випусках "Газети по-українськи".
3 
11170
Коментарі
3