"А що воно таке? Живий пам"ятник чи що?" — питає Володимир Васютник, 64 роки. Він уважно спостерігає за чоловіком, який вдає із себе статую.

Той повільно рухається, кладе одну руку на підборіддя, іншу підводить угору. Завмирає на кілька хвилин, потім змінює позу.

— Красиво, незвично. Певно, важко стояти нерухомо... Але грошей я би за таке не дав. У мене зайвих нема, — додає пенсіонер і йде в бік Майдану.

Протягом місяця біля входу до "Пасажу" на Хрещатику жителі столиці та приїжджі мають нову розвагу. Спостерігають за людиною-пам"ятником. Чоловік в образі середньовічного художника стає на підвищення, позує. З магнітофона лунає класика. Коли закінчується запис, "пам"ятник" злазить, повертається спиною до глядачів, нагинається. Перевертає касету, вмикає музику і знову залазить на підвищення.

Щодня біля нього збирається натовп. Знімають на телефони, відеокамери. Багато хто фотографується з ним. Перехожі час від часу кладуть у вазу гроші. Літні жінки — копійки, діти — 1-2 грн. Хто заможніший — дасть п"ятірку або десятку.

По обіді дощ переходить у зливу. Художник розкланюється, швидко збирає речі. Дістає з-під сірого п"єдесталу "кравчучку", кладе в неї магнітофон і вазу з грішми. Парасолі немає. Пропоную провести під своєю. Чоловік бере під руку, прямуємо вглиб хрещатицьких дворів. Перехожі озираються, сміються. На вигляд йому років 50, кароокий. Звуть Ігорем, прізвища називати не хоче. Картавить. Вуса, перука й борідка — наклеєні та пофарбовані. Обличчя вимащене сірим гримом. Каже, працює на вулиці не більше 3 годин.

— Ну и молодежь здесь — ужас! Пиво пьют, курят, плюют. Иногда не выдерживаю, начинаю им рассказывать о жизни, чтобы поумнели! — розповідає. Протягом розмови чоловік разів п"ять повторює, що є доволі відомою людиною. Не лише в Києві, а й у світі.

— У Європі я жив, не подорожував, а саме жив — з 1992-го по 2004-й. Працював у Римі, Парижі, Кьольні, Амстердамі. Усіх країн не перелічиш. Тепер, от, повернувся, — сміється.

— Перші три роки, коли почав цим займатися, приходив після роботи додому і знемагав — так боліла спина. Мені дружина робила масаж — ходила по спині. Здоров"я вже не те.

Процес перевтілення в образ забирає в нього півгодини. Місцеві кажуть, перевдягається в арках біля "Пасажу". Має два пошиті на замовлення костюми — літній та зимовий. Один із них зроблений за зразком пам"ятника Рембрандтові в Амстердамі. Його й зображає. Чому обрав для заробітку саме цей образ, пояснити не хоче. Радить лише перечитати книгу про великого художника. Додає, що пантомімою займається давно.

— Я єдиний у світі працюю з заплющеними очима! Маю багатьох учнів-пам"ятників у різних образах. Свого часу не закінчив ГІТІСа, вищої освіти не маю. Але працював на високих посадах, — запевняє Ігор.

Аби виступати на Хрещатику, чоловік написав заяву до мерії.

— У мерії я написав: "Народи всіх країн, які бачили це мистецтво, були вражені й зачаровані. Мені б хотілось, аби громадяни України побачили й дізналися про це мистецтво". Тепер я щодня на Хрещатику.

Згадує, що якось в Амстердамі за 1 год. заробив 350 євро. Вуличні заробітки в Києві — набагато менші. Але нещодавно запросили на один захід, заплатили 500 євро за 40 хв. роботи.

Кореспондент "ГПУ" підрахував: минулої неділі за 1 год. роботи на Хрещатику у вазу Рембрандтові кинули близько 70 грн.

×