Дорога від Подолу до Самбурок автомобілем займає півгодини. Потрапляємо в цілковито інший Київ. Чисте повітря, ліс, луг із запашними травами. Справжній оазис під боком у столиці! Але при в"їзді на вул. Ягідну на вас очікує своєрідний контрольний пункт. При дорозі — шлагбаум. Як правило, вдень його тримають піднятим, а "зачиняються" Самбурки переважно на ніч. Місцева громада не хоче впускати до себе чужих.
Шлагбаум і будка при в"їзді на вул. Ягідну з"явилися наприкінці минулого року. Восени 2006-го самбурчани спробували приватизувати земельні ділянки, які мали в користуванні. Звернулися до Київзему, але там — відмовили. Заступник начальника Головного управління земельних ресурсів Юрій Мосійчук навіть зустрічався з місцевими. І запевняв їх, що приватизувати землю в Самбурках "неможливо". Мовляв, вона вже орендована.
Але незважаючи на такі запевнення чиновників, дозволи на приватизацію землі район, місто та Київзем все ж декому видали. Та корінних самбурчан серед них немає. У грудні 2006 року місцеві довідалися своїми каналами з Київзему, що частину ділянок у їхньому урочищі приватизували впливові київські чиновники. Серед власників називали народного депутата 2-го скликання, колишнього директора колгоспу Василя Лантуха, міністра агрополітики Юрія Мельника. У грудні 2006-го кілька вантажівок заїхали на ділянку, яку приватизував Василь Лантух, скинули там купу цегли. Другої ходки машини зробити не встигли — самбурчани не дозволили. Зібралися 120 жителів, виставили металевий 3-метровий шлагбаум. Розписали між собою нічні чергування. Сказали, що не пустять нікого на ці землі.
Білогубова кричала: "Ви бідні, тому не побачите цієї землі, як своїх вух"
— Кирпичі привезли вночі, першою все побачила баба Настя, — пригадує Любов Клюско, 50 років. — На другий день ми вже чергували, нікого не пускали. Знову приїхали дві машини: з кирпичем і з піском. З них вийшли чоловіки, почали угрожать. Кажуть: "Ви ще кров"ю харкатимете!". Але їх не пустили. Ми з чоловіком 30 років "пахали" на своєму огороді, а нас хтось хоче залишити без годувальника!
Мешканці подавали позов у Голосіївський райсуд, вимагаючи, аби їм дали дозвіл на приватизацію землі. Суд нещодавно відмовив, уже вчетверте. Писали листа Черновецькому, Ющенкові. Безрезультатно.
Галина Павелиця, 40 років, живе в Самбурках 30 років. Раніше жінка працювала в дослідному господарстві "Новосілки" від Інституту садівництва Української академії аграрних наук.
— Спочатку земля Самбурок була у власності Інституту садівництва, що в Новосілках. Більшість із нас працювали там. Інститут тоді дав кожній сім"ї по десять соток городу. За користування угіддям платила по 3, згодом по 13 гривень за сотку. Впродовж 25 років садила клубнику, помідорчики, картопельку, — пригадує жінка.
Ще раніше, 28 грудня 2004 року, Київрада виділила в оренду сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" 59 га на 15 років. Площу розміром 12,39 га, на якій є будинки й гаражі самбурчан, Київрада зарахувала до земельного запасу житлової та громадської забудови.
Самбурчани вважають, що овочева фабрика належить керівникові Шевченківської райдержадміністрації Вікторові Пилипишину. На офіційному сайті підприємства вказано, що він був головою наглядової ради цього ВАТ із 1998-го по 2003-й. Крім того, йому належало 23,9% акцій підприємства. Заступник гендиректора фабрики з фінансових питань Тетяна Терещенко підтвердила, що Віктор Пилипишин володів акціями. Але чи має він акції підприємства зараз, вона відповісти не захотіла. Сказала, що це комерційна таємниця.
— У травні 2007-го гендиректор овочевої фабрики Олена Білогубова разом із підлеглими проривалася заїхати на наші ділянки трактором. Хотіли все переорати, але ми їх не впустили, — каже Валентина Товстогуз, 40 років. — Тоді Білогубова почала кричати: "Ви — бідні, тому вам не бачити цієї землі, як своїх вух". Пізніше, коли трохи вляглось, призналася, що вона виконує доручення акціонерів, серед яких є Віктор Пилипишин.
"Заходи непокори будуть точно"
Микола Бойко, голова громадського комітету із захисту прав селян України:
— Згідно зі ст. 119 Земельного Кодексу, якщо людина користується землею понад 15 років, вона має право її приватизувати. Люди звернулися з цим проханням у мерію. Але та не вирішила їхнє питання, направила у Головне управління земельних ресурсів. Тоді самбурчани звернулися до суду, але й той відхилив їхній позов. Кілька днів тому ми подали апеляційну скаргу, зараз вирішуємо питання в Апеляційному адміністративному суді. Я не впевнений, що суди вирішать цю проблему. Зазвичай, хто платить, той і замовляє музику. Я знаю, що буде точно: суд і заходи громадянської непокори.
5 
7644
Коментарі