Три роки тому 34-річна вчителька історії Джилдис та 28-річний зв'язківець Максат переїхали з киргизького міста Джелалабад до Києва. Тепер їх можна зустріти біля метро "Лук'янівська", де вони ремонтують одяг і взуття.
— Знайти роботу у Киргизії важко. Тому, коли знайомі запропонували перебратися в Україну, я не вагався, — каже Максат.
В Києві киргизи поселились у знайомих. Стали придивлятися до міста.
— Незабаром я помітила, що тут не надають дрібних послуг, наприклад, швидкого ремонту, — пригадує Джилдис. — У нас вуличних майстрів зустрінеш мало не на кожному кроці.
Найбільша моя мрія — щоб у Киргизії все змінилося на краще. Одразу сіли б у поїзд — і додому
До Києва Джилдис та Максат привезли стару швейну машину та мішок фурнітури. Підшукали місце для намету.
Поступово в Україну перебралася більшість їхніх родичів — торгують, шиють, ремонтують. Ціни за послуги — мізерні. Приміром, вставити на сумці нову блискавку коштує 2 грн, набити підбори — 3 грн. Можуть киргизи обслужити клієнта і за "скільки не шкода".
— Найбільша моя мрія — щоб у Киргизії все змінилося на краще, — каже Максат. — Одразу сіли б у поїзд — і додому. А до Києва із задоволенням приїздили б у гості.
2 
7644
Коментарі