Рівно 75 років тому збудували кінотеатр "Жовтень". Мало хто з киян знає, що теперішня вул. Костянтинівська тоді називалася Шолом-Алейхема, а кінотеатр — "Госкино N9". У ньому було два зали на 680 місць і тир у підвалі.
Будівництво кінотеатру обійшлось у 321 тис. 600 карбованців. Наступного дня після відкриття "Жовтня" газета "Пролетарська правда" писала: "Це перший справжній робітничий кінотеатр... Це буде лабораторія пролетарської культури". Та в середині 90-х "Жовтень" занепав. З 1990 по 2000-й роки в ньому розміщувалися нічний клуб і туристична агенція. Фільмів не показували.
Святкувати річницю найстарішого кінотеатру почали о 16 годині 17 хвилин: саме тоді настав рік Вогняного Собаки. Свого рудого пса Сімбу, за породою — родезійського ріджбека, на сцену вивела керівник піар-відділу кінотеатру Світлана Короткова. Собака вочевидь не звик до публічних виступів, тому весь час скавучав.
У школярів прослизнути на сеанс без квитка називалося "проканати"
Директор "Жовтня" Людмила Горделадзе, 56 років, була лаконічною. Повідомила лише одну цифру: у 2005 році кінотеатр відвідали 160 тис. глядачів.
Нині в "Жовтні" є три сучасні кінозали: "Гегемон" на 400 місць, "Кіноман" на 175 і маленький "Аншлаг" на 44. Останній відкрили всього кілька днів тому для показу фестивальних некасових фільмів "для кіногурманів".
На річницю "Жовтня" прийшло багато корінних подолян, чиє життя тісно пов"язане з кінотеатром.
Помітною фігурою на святі був автор пісень Пугачової та Леонтьєва композитор Володимир Бистряков, 59 років. Він прийшов з колишньою дружиною Регіною та сином Георгієм. Пані Регіна, подолянка у п"ятому поколінні, розповіла, що виросла в цьому кінотеатрі. Першим, що подивилася, був мультфільм "Айболит". Тепер водить сюди й сина.
— "Жовтень" — наш сімейний кінотеатр, — каже вона.
Володимир Бистряков пригадав, як разом із друзями намагалися прослизнути на сеанс без квитка. Це називалось у школярів "проканати в кінотеатр".
— На Подолі було три кінотеатри: "Чапаєв", "Буревісник" і "Жовтень". Пролізти в останній було особливим щастям. Тут були найсуворіші білетерші, — зізнався Бистряков і заграв на роялі свою ностальгічну пісню "Доросле кіно".
Показали фільм, яким відкривали кінотеатр 75 років тому
Не доходячи до школи, затримувався в кінотеатрі й кінорежисер Євген Солнцев, 53 роки.
— Тут перед нами відкривався світ пригод. А для тих, хто приходив на останні ряди з баришнею — світ прекрасного. Ідилію лише іноді порушував звук трамвая чи пляшки, що котилася рядами, — згадував він на вечорі. — На Подолі були ще два культурні центри: у "Піщєвіку" (тепер Музичний театр дітей та юнацтва) були танці. Другий центр — гастроном на розі Сагайдачного і Контрактової.
Керівник відділу культури Подільського району Людмила Сабардіна, 35 років, згадувала, що батьки не мали на кого лишити її вдома, тому завжди приходили у "Жовтень" з коляскою. Сідали в першому ряду, а білетерші колисали Людмилу.
Київська художниця Юлія Лазаревська досі пам"ятає перший похід у "Жовтень". Їх повели класом на фільм "Першокласниця". У фойє грала музика, продавали ленінградське ескімо на паличці.
На кілька хвилин до кінотеатру забіг Олег Скрипка, 41 рік, теж мешканець Подолу. Працівники кінотеатру кажуть, що Олег приходить доволі часто.
Насамкінець гостям показали фільм, яким відкривали кінотеатр 75 років тому. Це стрічка українського режисера Миколи Шпиковського "Гегемон". Щоправда, публіці німий і чорнобілий "Гегемон" не сподобався — вона почала розходитись.
6 
7644
Коментарі