Одинадцятикласника збив потяг

 

Уже тиждень в Ірпені та Ворзелі, що під Києвом, говорять про трагічну загибель 16-річного школяра Іллі Вакуленка.

Минулого четверга о третій дня одинадцятикласник повертався з Ірпінської школи N12 додому, в смт Ворзель, що за 30 км від столиці. На залізничній колії хлопця збив швидкий потяг N337 Київ–Ужгород.

— Зателефонував диспетчер, наказав викликати "швидку". Сказав, що під поїзд потрапила людина, — розповідає "ГПУ" касирка станції Ворзель. — Медики приїхали з Бучі, бо у Ворзелі своєї "швидкої" нема. Були ще п"ятеро міліціонерів з Ірпеня. Принесли кілька подертих на клоччя шкільних зошитів. Одна сторінка вціліла, я прочитала на ній: "Контрольна робота Вакуленка Іллі, 11-б клас".

Правоохоронці вважають: школяр потрапив під потяг, бо не чув його наближення. Ілля надто голосно слухав портативний Мп3-плеєр. На місці трагедії знайшли його уламки та великі навушники.

Після шостого уроку, інформатики, Ілля пішов на залізничний вокзал Ірпеня. Хотів їхати до Ворзеля електричкою, як це робив щодня. Але вона запізнювалась на годину, тому школяр сів у автобус Ірпінь–Кичеєво, який прямує через Ворзель. Попросив водія, аби той зупинився навпроти будинку, за півкілометра від залізничного вокзалу у Ворзелі. Аби "зрізати" дорогу, пішов по колії.

Хлопець ніколи не вихвалявся новеньким модним плеєром

— Міліціонери розповіли, що Ілля потрапив між два потяги, які рухалися в різні боки, і його затягло під один із них. Навіть доросла людина в таких випадках не може встояти на ногах — потрібно просто лягти й за щось учепитись. Ілля напевне не чув наближення потягів, бо плеєр грав надто голосно, — каже завуч із навчально-виховної роботи Ірпінської школи N12 Ніна Гнедюк, 46 років.

Інша версія: локомотив збив школяра з колії нижнім захисним щитом.

Раніше родина хлопця жила в Ірпені. Потім батьки розлучилися. Тато виїхав до Ізраїлю, але в Україну приїжджає щороку. Мати разом із новим чоловіком, своїм батьком та семирічним братом Іллі переїхали до Ворзеля.

Купили там красивий двоповерховий будинок. Сина переводити у ворзельську школу не стали, бо в ірпінській у нього залишилося багато друзів. Тож із третього класу Ілля щодня сам їздив потягом до Ірпеня.

— Зі школи ми вийшли разом. Ілля був веселий, жартував. Коли проходили повз будинок, де він жив раніше, сказав: "Добре було б тут і далі жити, бо набридло вже їздити електричкою до Ворзеля". Потім попрощався, пішов на станцію, — згадує товариш Іллі, 16-річний Олександр Кушнір.

Того четверга, за словами однокласників, прощаючись, хлопець незвично довго тис їм руки. Неначе передчував, що бачиться востаннє, впевнені друзі.

— Іллю любили всі, — розповідає класний керівник загиблого Людмила Мариношенко, 55 років. — Батько двічі возив його до Ізраїлю — коли той учився в 7-му і 8-му класах. Казав, що після школи забере його до себе. Але зараз там неспокійно, тому бабуся, яка живе в Ізраїлі, радила Іллі, аби він спочатку поговорив про це з матір"ю. Бо в них війна, і вони боялися, що можуть не вберегти там хлопця.

Класний керівник каже, що Ілля ніколи не відмовляв, якщо потрібно було чимось допомогти в школі. Будь-яку роботу виконував на совість. Улітку підробляв на приватному підприємстві, де працює бухгалтером його мати. На зароблені гроші купив собі шкільний костюм. Захоплювався комп"ютерами, грав у футбол.

Мп3-плеєр марки "Айрівер" на 512 мегабайтів пам"яті разом із навушниками минулої осені Іллі подарував батько — привіз із Ізраїлю. Хлопець ніколи не вихвалявся перед однокласниками новеньким модним плеєром. Музику слухав різну, але найбільше любив дві рок-групи — "Арию" та "Король и шут". Два диски цих гуртів однокласники поклали Іллі у труну.

Іллю Вакуленка поховали в суботу на ворзельському кладовищі. На похорон приїхали коло двох сотень учнів і вчителів ірпінської школи.

З Ізраїлю прилетіла бабуся Іллі. Розповідала, що під час останньої поїздки до них хлопець на Паску пройшов разом із батьком всю Хресну дорогу — шлях Ісуса Христа на Голгофу. І мабуть, так сподобався Богові, що той вирішив забрати його до себе.

Людмила Мариношенко говорить, що не може заходити до класу, де вчився Ілля:

— Він увесь час у мене перед очима з"являється.

×