Одна з останніх моїх нічних поїздок 14-м трамвайним маршрутом (він іде від Контрактової площі до заводу ДБК-3) закінчилася майже детективом. Та й починалася дивно: коли сідала у вагон N5727, то побачила вибиті двері кабіни водія, прихилені до пасажирських місць.
Тільки-но проїхали кілька зупинок, як вагон загальмував і конвульсивно засмикався. У салоні різко запахло паленою гумою. Хтось крикнув — "горимо!".
Пасажири хотіли вийти. Але водій авторитетно крикнув із кабіни, що запах чує теж — трам-тарарам, — та зупинятися не буде. Краще б він мовчав. Бо одразу ж прокинувся нетверезий пасажир, який куняв на передньому сидінні. Він учув підозрілий запах і голосно почав "качати права". Від кондукторки вимагав, щоб та віддала талони й висадила всіх на зупинці. Водія звинуватив, що той не хоче зупиняти трамвай, а мусив би. Чолов"яга сипав статтями із законів, постановами Кабміну, наказами Мінтрансу.
На одному з поворотів юридично підкованого пасажира придавило прихиленими дверима
Раптом почувся вереск. Це на одному з поворотів юридично підкованого пасажира придавило прихиленими дверима. Після цього почалася бійка: "юрист" накинувся на кондукторку й кілька разів штовхнув. За неї заступилося п"ятеро чоловіків. Бійка набирала обертів, і хтось із пасажирів викликав міліцію.
Патруль приїхав ввічливий. На вимогу правдолюбця навіть зателефонували черговому Київпастрансу, аби з"ясувати, чи справді міг рухатися трамвай, коли в салоні пахне паленою гумою. Відповіли — міг. Бо вагони старі, й вийшов з ладу якийсь хитрий прискорювач.
Учасників конфлікту та свідків зняли з маршруту для складання протоколу в ТТУ. Потім уночі міліція усіх нас відпустила, а чолов"яга залишився погаласувати в диспетчерській.
3 
7644
Коментарі