"То мені ввижається, чи справді — жінка за рульом?" — перепитує Валентина Мороз, 38 років, подругу Світлану Ткачук, 39 років.

— Та вона давно тут працює, — пояснює Світлана. — Ми вже звикли.

Меланії Швець — 53. За кермом вона 19 років, із них 12 — водій маршрутного таксі.

Нині Меланія їздить маршруткою N34, що курсує від станції метро Чернігівська до вул. Лісковська, на Троєщині.

— Візьміть, будь ласка, здачу, — чути в салоні жіночий голос. Гроші за проїзд водій збирає на зупинках, а від"їжджає, віддавши пасажирам здачу.

Меланія Іванівна народилася в селі Баланівка Бершадського району на Вінниччині. Закінчила будівельний технікум у Кишиневі, отримала спеціальність маляра-штукатура.

— Але жодного дня не працювала за фахом, — розповідає жінка. — Спершу була кухарем, а потім поїхала на роботу до Києва.

Влаштувалася на залізобетонний завод. Там познайомилася з майбутнім чоловіком, побралися. Народилося двоє синів — Сергій та Іван. Коли старший пішов до 8-го класу, а Іван був першокласником, подружжя розлучилося. Чоловік одружився вдруге, отримав нове помешкання. Меланія виховувала дітей самотужки.

— Було дуже важко, — каже жінка. — І в школу відвести, і на роботу встигнути. Але, дякувати Богу, виховала діток, дала їм освіту. Обоє одружені. У старшого вже й син є — Богдан.

Між декретними відпустками Меланія Швець працювала в продуктовому магазині, продавала проїзні на громадський транспорт, на Дарницькому шовковому комбінаті.

— Маю досвід роботи в різних сферах, закінчила навіть курси біоенергетики та масажу, — сміється вона. — Потім перевелась у відділ експлуатації автопарку. Оформляла водіям путівки на маршрути, розраховувала бензин. У 1987 році, коли працювала в автопарку, обрали депутатом Дніпровської райради.

33-річною Меланія вступила на заочне відділення автотранспортного технікуму. Закінчила водійські курси, отримала три категорії — "А", "В" і "С".

Постійно думаю про тридцятьох пасажирів, які сидять позаду

— Взяла в руки права і вирішила себе спробувати в ролі водія, — говорить жінка. — Прийшла у будівельну фірму, там посадили на вантажівку ГАЗ-52. Вісім років розвозила нею обіди по будівництвах. 1995-го було дуже важко, роботи не мала, а дітей годувати мушу. Влаштувалась у фірму "Автосвіт", тільки-но вона відкрилася. Пам"ятаю вираз обличчя колишнього начальника. Дивиться на мене й каже: "Так, нам потрібні водії маршруток!". Відповідаю: "А я і є водій". Показала документи, стаж роботи. Одразу оформили. Ніколи їх не підводила, завжди виходила на роботу.

За 12 років роботи водієм маршрутного таксі Меланія Іванівна працювала на чотирьох маршрутах: N17 (Шулявка—Московська площа), N7 (Милославська—Маяковського, Троєщина), N33 (Кибальчича—ДВРЗ) та N34 (метро Чернігівська—вул. Лісковська).

— Під час поїздки постійно думаю про тридцятьох пасажирів, які сидять позаду, — каже Меланія Швець. — Їхнє життя — найголовніше для мене. Відповідаю за їхню безпеку, комфорт. Тому за кермом постійно зосереджена, ні на що не відволікаюся.

— Чоловіки дарма насміхаються із водіїв-жінок, — запевняє пасажир Анна Закян, 27 років. — Ті, хто їздять із нею, задоволені. Завжди чує, де просять зупинитися. У салоні не сваряться. Ввічлива, привітна жінка. Поважає людей.

Олександр Дробишев, 34 роки, директор товариства "Крокус-Авто", що обслуговує маршрут N34, теж здивувався, коли два роки тому Меланія зайшла до його кабінету.

— Перевірив водійські права, записи в трудовій, рекомендаційні листи. Оформив її одразу. Жодного разу не пожалкував. Відповідальний і трудолюбивий працівник. Завжди виконує норму. Ніколи не відмовляла, якщо потрібно когось підмінити. Автобус доглянутий. За час роботи — жодної аварії. Пасажири не скаржаться.

Меланії Іванівні подобається працювати водієм. У неї не виникає сварок із колегами-чоловіками.

— Іноді дорікають мені. Але я розумію — їм важко змиритися, що на такій роботі жінка може нарівні конкурувати з ними. І навіть полагодити машину, — каже Меланія.

×