Студентка третього курсу Київського політехнічного інституту Катерина Доценко, 19 років, минулого року стала мамою. Але її син Богдан народився інвалідом. Щоб його прооперувати, потрібно 40 тис. євро.
Збір грошей на лікування Богданчика організував Катин одногрупник Костянтин Скірдов, 20 років, голова профспілкового бюро факультету електроніки КПІ. Про біду він дізнався від Катерининої подруги. Профспілка підтримала ідею й оголосила збір коштів у кожній групі.
— Багато студентів питали, чим допомогти, — каже Костя. — На сьогодні ми зібрали майже 3000 гривень.
Під час вагітності Катерині шість разів робили УЗД і жодного разу в плоду не зафіксували патологій. Але на 31-му тижні, після чергового УЗД, в поліклініці "Охматдиту" Каті сказали, що ніжка дитини розвивається не так, як інші частини тіла. Лікарі запевнили: таке буває, і з часом ніжка дожене інші органи.
Богдан народився 27 березня 2005 року в київському пологовому будинку N5. Немовля мало лише два пальчики на лівій ніжці, яка, до того ж, була коротшою на 7 см від правої. Мізинець правої ручки зрісся з безіменним пальчиком. Лікарі казали, що відхилення можна пояснити радіацією. Катерина Доценко колись жила в Жовтих Водах на Дніпропетровщині, де видобувають уран — радіоактивний метал.
В "Охматдиті" після народження Богданові поставили діагноз: дисплазія і гіпоплазія стегна (недорозвиненість суглобів і зменшений розмір стегна). Для підтвердження порадили зробити знімок.
До Каті прийшла студентка, принесла Богданові іграшку, 20 гривень й одяг свого сина
Катерина згадує, що ортопед Київської дитячої клінічної лікарні N4 Сергій Венгер сказав: знімок робити не потрібно, бо після трьох місяців життя дитини його доведеться робити ще раз. Тому маля краще зайвий раз не опромінювати. Натомість лікар приписав щодня протягом трьох місяців робити малюкові лікувальну фізкультуру. Через два тижні вправ Катя помітила, що ліва ніжка Богдана буквально випадає з тазу під час обертів. Зробила знімок, виявилося, що в Богдана не дисплазія, а вивих голівки лівого стегна. Лікувальна фізкультура, впевнена жінка, лише травмувала ніжку.
Сім наступних місяців на нозі в Богдана був закріплений апарат, який лікарі називають "стремена". Він підтримував ніжку в зафіксованому положенні. Перші три місяці "стремена" взагалі не знімали.
— Купати Богдана було заборонено, — згадує той час мати. — У домі стояв неймовірний сморід. Бо під поясом у сина почали розвиватися ранки.
В інститутах та клініках Каті говорили, що в її сина замість гомілкової кістки хрящова тканина. В Україні операцій із пересадки кістки не роблять, тому лікарі порадили чекати три-чотири роки. За за цей час хрящ може перетворитися на кістку.
На Міжнародній медичній виставці Катя дізналася про університетську клініку в німецькому місті Фрайбург, де роблять такі операції. Але клініка дуже дорога: лише консультація професора коштує 3,5 тис. євро (це без проїзду й проживання). А вже потім, після обстеження, лікар визначить складність операції та її вартість (від 30 тис. до 37 тис. євро). Катерина почала збирати гроші. Дотепер їй вдалося зібрати тільки тисячу гривень.
На днях до Каті прийшла студентка, принесла Богданові іграшку, 20 грн й одяг свого сина. По Інтернету відгукнулася жінка зі Швеції — написала листа, як правильно робити масаж, щоб відновити кістку на ніжці.
Богданові вже десять місяців, йому пора вчитися ходити. Протез, який можна встановити дитині, коштує 5 тис. грн. Дитина росте, тому кожних три місяці його треба міняти. Катя дізналася, що дітям-інвалідам протези повинні видавати за кошт держави. Вона звернулася до ортопедичної майстерні, але її директор сказав, що за державні гроші цього не робитиме, бо дитина ще надто мала. Слід чекати два роки.
Катя написала листа до Міністерства охорони здоров"я. Звідти надійшла відповідь: майстерня повинна виготовити дитині протез за кошт держави. Треба звертатися до головного дитячого ортопеда травматолога ГУ МОЗ Києва Миколи Коляденка. Той при зустрічі порадив Каті зачекати, поки в ортопедичної майстерні з"являться кошти, і сказав, що сам нічим допомогти не може.
— Нехай спочатку навчиться стрибати на одній нозі, а потім на двох, — закінчив розмову Микола Коляденко.
Лікар вину заперечує
Ортопед дитячої поліклініки N1 Сергій Венгер, 41 рік, відкидає звинувачення Катерини. За його записами, Катерина Доценко разом із сином востаннє була в нього на прийомі 25 травня, коли Богданчикові було лише два місяці. Діагноз про вивих у такому віці поставити неможливо, бо тазостегновий суглоб в дитини формується від трьох до шести місяців.
— Усі діти народжуються з недорозвиненим тазом, — сказав лікар "ГПУ", показуючи рентгенівські знімки дітей, що мають два і шість місяців. — А вивих стегнової кістки міг розвинутися з віком.
За словами Сергія Венгера, лікувальну фізкультуру та розведення ніжок приписують усім немовлятам на перших тижнях життя. Як доказ показує підручник "Основи ортопедії і хірургії", де написано: "дітям до місяця з підозрою на дисплазію приписується розведення ніжок і масаж".





















Коментарі