Кінець Росії, "Доця" в Донецьку, брехня Зеленського: як українці вшанували річницю Революції гідності

19

21 листопада в Україні відзначали День гідності та свободи – на честь двох українських революцій: Помаранчевої та Революції гідності.

Із ранку кияни та гості міста приходили до Алеї Героїв Небесної сотні поруч з майданом Незалежності. Біля портретів загиблих майданівців залишали квіти та запалені лампади.

Вшанував пам'ять полеглих глава держави Володимир Зеленський, прем'єр-міністр Денис Шмигаль, спікер Руслан Стефанчук, глава Офісу президента Андрій Єрмак.

Наймасовіша акція відбулася у центрі Києва ввечері – українці взяли участь у пам'ятній ході та панахиді за загиблими героями Небесної сотні.

Кореспонденти Gazeta.ua поспілкувалися із присутніми та розпитали у людей – що означає для них Революція гідності та якою вони бачать Україну за 5-10 років.

О 17:00 навколо тріумфальної колони в центрі Києва, зібралися тисячі людей. Частина кутаються в українські прапори, дехто тримає стяги у руках. Усюди чути українську мову. Присутні обіймаються та вітають одне одного зі святом. Потім невеликими групами неспішно йдуть до портретів героїв Небесної сотні, кладуть квіти та повертаються до колони - чекають на початок пам'ятної ходи та панахиди за полеглими майданівцями.

 

Серед присутніх чимало представників кримськотатарського народу.

- Я нещодавно записав відео на YouTube про те, що багато українців, навіть патріотичних – не розуміють масштабів Революції гідності, - каже блогер та журналіст Айдер Муждабаєв. – На мою думку – це найголовніша подія XXI століття. Принаймні в Європі. Це єдиний унікальний випадок, коли війна за незалежність колишньої колонії від імперії – почалася не у той час, коли імперія майже зруйнована, як СРСР. А тоді, коли вона має час, гроші, фашистську ідеологію, наміри убивати і відбирати. За логікою, Майдану не повинно було би бути. Все йшло до того, що Росія поглине Україну. Але щось, як і завжди в українській історії – пішло не так. Це якась метафізика, але тут є щось таке, що цю країну береже.

Майдан – недооцінена подія, упевнений Муждабаєв.

- Багато людей ще не можуть його оцінити, бо пройшло небагато часу, - продовжує Айдер. – Та правильно сказати, що якщо Київ для чогось і був заснований, то саме для Майдану 2013-2014 років. Абсолютно у цьому певен. Бо він – початок кінця найжахливішої імперії світу. Суцільного зла, яке зосереджено в Росії.

- Якою бачите Україну за 10 років? – питаємо.

- Хочу, щоб за цей час Ахтем Чийгоз поїхав до Криму. Або й раніше, - вітається Айдер із заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу, який спиняється біля нього. – Із цією людиною ми уже все втратили. Але я не раджу мати справу з людьми за якими море і у яких все відібрали.

 

Людей на Майдані стрімко більшає. Жінки, чоловіки та діти – роздивляються на встановлених LED-екранах кадри зняті під час Революції гідності. Інколи дмухають у холодні долоні – попри плюсову температуру на вечір у столиці піднявся сильний вітер. Періодично людський гул розбиває скандування активістів у гучномовці: "Слава Україні! Героям слава!", "Слава нації – смерть ворогам", "Героям тричі – слава, слава, слава!".

Фото: Сергій СТАРОСТЕНКО

Із квітами у руках в перших рядах стоять Валентина Демченко та Наталія Без'язикова. Були на Майдані із перших днів, зізнаються.

- Тоді, вісім років тому, я зрозуміла, що є речі за які готова віддати життя. За час після Революції гідності – моя позиція не змінилася. Радію, що є співвітчизники, які думають однаково зі мною, - говорить Валентина Демченко. – На Майдані була із самого початку. Допомагала з дровами, бутербродами, кухнею. Потім почалася війна і стала помагати госпіталям. Не уявляю життя без активно участі в житті країни. Не опущу руки навіть попри те, що зараз є багато речей, які засмучують. Будемо виховувати владу, змінювати. Вона має чути, що ми незгодні з їхніми діями. Нам не можна прошити в мозку "Какую разницу". Не можна перекреслити усе, що було.

- Засмучує падіння України і розчарування навіть тих, хто марив зеленими ілюзіями, - долучається до розмови Наталія Без'язикова. Вона працює учителькою в одній з київських шкіл. – День гідності – те, що зараз намагаються заглушити. Але ми ідемо вперед, до перемоги. Революція продовжується.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін-х**ло. Зеля - сц*кло": тисячі людей прийшли на Майдан

Люди різко пожвавлюються, коли зо 20 активістів спускають з мосту на торговельно-розважальний центр "Глобус" величезний банер із зображеннями Андрія Єрмака та Володимира Зеленського. Є напис: "Їхня брехня принижує. Захистимо нашу гідність". Натовп унизу аплодує, знімає банер на фото і відео.

- Путін – ху*ло!, - тричі скандують активісти на горі. – Зеля?

- Сц*кло!, - відповідають в унісон кілька десятків чоловіків та жінок унизу.

 

На мості запалюються червоні фаєри. Поліцейські, які ходять поміж людьми, мовчки за усім спостерігають. Не втручаються.

- Брав участь в революції під самий кінець, бо коли почалася – жив не у Києві. Для мене Майдан – це момент, коли сформувалася нація. Прокинулася країна і народ, - за кілька метрів від "Глобусу" загортається в український прапор Ілля Дерев'янко. Поправляє маску на обличчі. З-під неї видніється густа чорна щетина. – Зараз є багато питань до влади – політичні переслідування, корупція, вбивства, розкрадання. Певно, нам потрібен іще час. Все залежить від народу. Але рухаємося правильно.

Серед присутніх стильною зачіскою виділяється нардеп Гео Лерос. Тримає руки у кишенях.

- Для мене Революція гідності – це позиція людей, що вони не будуть миритися з будь-якими режимами, - каже Лерос. – Хотілося б аби Зеленський згадав історію 8-річної давності та зрозумів, що його зрадницька позиція стосовно зливу спецоперації (мова про зрив спецоперації із затриманням бойовиків російської приватної військової компанії "Вагнер". – Gazeta.ua) – може вилитися для нього у щось погане.

Кількатисячна колона повільним кроком рушає по Алеї Героїв Небесної сотні до храму Архистратига Михаїла та українських новомучеників, де має відбутися панахида за полеглими під час Майдану. Попереду натовпу розгортається банер: "Пам'ятаємо! Небесна сотня! Герої не вмирають!".

Чимало людей спиняються біля портретів загиблих героїв. Стоять мовчки та вдивляються в обличчя полеглих. Дехто плаче.

 

Серед тих, хто поспішає на панахиду – письменниця Тамара Горіха Зерня.

- Настрій зосереджений, але не надто святковий. Сьогодні почули новину, що знову нападе Путін. Я собі в календарі позначила коридор, коли це може статися. Аби не втрапити кудись в той час із якимись поїздками. Щоб брати білети або до, або після, - посміхається. – А загалом ми готові до чого завгодно. Я дуже рада, що наші люди не опускають руки і не панікують. А йдуть своєю дорогою і роблять те, що вважають потрібним і корисним. З такою величезною кількістю викликів, загроз і неприємностей довкола та в середині України – ми тримаємося саме на людях. Для яких є інтерес трохи далі, ніж шлях від телевізору до холодильника. Для яких існує важливіший і більший світ та які частину праці, часу, грошей і надій – добровільно віддають Україні й державі. Ми шануємо таких українців. І віддаємо хвалу цим людям, - показує на портрети загиблих. – Українська нація сформувалася давно. Вона зріла, здорова і сильна. Бо не сформовані та недорозвинуті нації - не дожили до сучасного етапу.

За 5 років Україна не буде нудною, додає письменниця.

- Підозрюю, що нас чекає багато несподіваних поворотів. Ми, як ті ковбої на родео, розумієте? Але ми сидимо, тримаємося і ще в процесі встигаємо дітей народжувати та вчити, працювати, будуватися, сади сіяти. Ми живемо, - говорить. – Я оптиміст. Україна переможе у війні ще на нашій пам'яті. Я вже переживаю, нервую та думаю, як ми будемо робити велике прибирання на тимчасово окупованих територіях. Як будемо відновлювати Україну та з тамтешніми дітьми говорити, яких вирвали з нашого контексту? Буде важко, але все можливо. Живу з думкою, що презентація моїх книг буде в Донецьку, а пам'ятник Доці (так називається роман Тамари Горіхи-Зерня. – Gazeta.ua) буде стояти там на центральній площі – замість монумента Леніна. На честь чоловіків і жінок, які воювали і боролися за Україну.

 

Починається панахида. Розмови у натовпі тихшають.

ПРЕЗИДЕНТОВІ ПОСТАВИЛИ УЛЬТИМАТУМ

Після молитви – частина людей рушили до Офісу президента. Намагалися пройти у будівлю, але були відтиснуті звідти поліцейськими.

Зрештою правоохоронці почали пропускати до ОП людей по одному, після перевірки на вході. Учасники акції продовжували скандувати "Зелю геть!". Вимагали звільнити голову Офісу президента Андрія Єрмака з посади.

 

"Інакше через 10 днів почнемо безстрокову акцію протесту з вимогою імпічменту", - заявили активісти. Серед них були представники партії "Демократична сокира" та Руху опору капітуляції.

×