Удень 18 лютого Олександр, 24 роки, помітив на території Володимирського собору (б-р Тараса Шевченка, 20) притрушеного снігом чоловіка.

— Якби це було поза церковною територією, я і не переймався би — таких чимало по місту лежать, але біля храму! — здивовано каже молодик.

Олександр підійшов до чоловіка і струсив із нього сніг.

— Він ледь говорив, хоч не був п"яним. Обличчя й руки в синцях. Не міг піднятися навіть із моєю допомогою. Сказав, його побили охоронці собору, бо він жебракував.

Додає, що два місяці тому бачив біля Володимирського собору, як якийсь невідомий виштовхував іншого жебрака на проїжджу частину бульвару, погрожував йому й нецензурно лаявся.

— Мова не про конфесії й не про конкретний храм. Біля більшості "солідних" соборів жебраків не зустрінеш. Звісно, приємніше зайти до храму, де тебе не атакують жебраки з проханням дати на їжу. Усередині молилися і вчили поважати ближніх, а на території храму помирала людина, — зауважує Олександр.

Перед Різдвом кореспонденти "ГПУ" стали свідками схожого випадку. Тоді до Володимирського собору не впустили чоловіка в робі. На вході пояснили це тим, що від нього тхне перегаром.

— Іди спершу проспись, і не з"являйся тут. Понаїхали, козли! І огризок від яблука прибери з території, — гукнув один із працівників.

— Та я хотів тільки свічку за маму поставити, і все, — відповів той.

Заступник настоятеля по господарству Михайло Данилович заперечує, що таке відбувається на території Володимирського собору.

— Та ви що! Боже упаси — ми нікого не гонимо і не б"ємо. У соборі весь час чергують студенти Богословської академії. Якщо щось і трапиться, то викликаємо міліцію. Може, той жебрак прийшов уже побитим. А може, його побили цигани, вони постійно крутяться біля кіоску поруч. Ми й у міліцію вже зверталися, а вони все одно ходять табунами. То сережки з парафіянки знімуть, а то в морду комусь надають, — каже Михайло Данилович.

×