Ветеран війни Олександр Закович, 75 років, уже другу годину поспіль терпляче очікує автобуса, що курсує 264-м маршрутом (станція метро Славутич — село Проців).
Окрім Олександра Михайловича, дачника з 20-річним стажем, автобуса чекає чимало люду. На тротуарі вишикувалася величезна черга-"змійка". За графіком, до прибуття автобуса залишилося півгодини. Але кияни та приїжджі, які стоять у черзі останніми, нетерпляче роззираються і перешіптуються.
— Їй-богу, не вліземо, — нервово кидає чоловік у старенькому клітчатому піджаку попутниці, задиханій дамі з клітчатою сумкою. Вони стоять у кінці черги.
Старий і обшарпаний "Ікарус" під"їжджає до зупинки з 10-хвилинним запізненням. Черга починає дружно нарікати, що замість автобуса з "гармошкою" на рейс знову випустили одинарний. Розпочинається справжній штурм "Ікаруса", навколо лунають матюки. Невідомо звідки з"являється похмурий дядько середнього віку.
— Скільки можна знущатися над людьми?! — кричать йому з черги.
— Це Василій Тихонович, місцевий "розводящий", — пояснює "ГПУ" Олександр Закович. — Він на маршруті N264 найголовніший, автобус допомагає "упаковувати". Якщо пасажири нервують, штовхаються, трохи до бійок не доходить, то він хутко звідси зникає.
Василій Тихонович починає по-діловому заштовхувати пасажирів у салон. "Ікарус" майже повний, але чоловік колінами та ліктями втискає бажаючих їхати. Якщо це не допомагає, дядько з розбігу штовхає людей у спини плечем. Чути зойки й лайку. На перший погляд усе нагадує сцени з фільмів про евакуацію під час війни.
Це Василій Тихонович, місцевий"розводящий"
Через десять хвилин автобус від"їжджає. На пероні лишається зо два десятки сумних літніх людей з важкими сумками. Олександр Закович посміхається — йому вдалося сьогодні зайти до автобуса. Хоч їдемо ми стоячи.
Маршрут належить до автопарку N7. 264-й автобус — єдиний, що обслуговує багатокілометрову лінію дач, які розташовані на лівому березі Канівського моря. За розкладом, маршрут щодня мають обслуговувати два "Ікаруси" з "гармошкою", роблячи чотири рейси (а на вихідні має бути один додатковий рейс). Насправді ж на маршрут виходить один автобус. 264-й — рейс популярний. Ним користуються дачники, рибалки, жителі найближчих сіл. Олександр Закович кілька разів скаржився Іванові Шпильовому, начальникові транспортного управління КМДА, на роботу автопарку N7. Але листи пенсіонера чиновники мерії висилають начальникові автопарку N7. А той нічого не робить.
Згідно із законом, пенсіонер має право користуватися цим автобусом безплатно. Але водії беруть з Олександра Заковича зайві півгривні. Аби доїхати до Проціва, він платить 3 грн 50 коп. замість установлених розцінками 3 грн. Без грошей водії не пускають його в салон автобуса.
— Якби знав, що буде такий беспрєдєл, то навіть і не думав би 20 років тому будувати дачу, — зауважує чоловік.
Киянка Ірина Коваленко, 34 роки, вісім років поспіль їздить цим маршрутом у дачний кооператив "Дніпровець" (за 5-м шлюзом). Каже, порядку на цьому маршруті ніколи не було.
Навесні цей рейс пробував обслуговувати приватний перевізник. З"явилися новенькі "Богдани". Їздили регулярно: кожні 45 хвилин на зупинку підходив автобус. Проїзд коштував не більш як 2 грн, замість тих 3–4-х, які вимагає комунальний автопарк.
Але підприємці протримались на рейсі лише тиждень, а потім зникли. Що саме сталося з ними, точно не скаже ніхто. Пасажири розповідають, що водіїв-підприємців сильно побили їхні конкуренти. Окрім того, вибили вікна в кількох "Богданах". Після цього їх тут не бачили.
2 
7644
Коментарі