ЄС у вівторок, 1 липня. Глави МЗС країн ЄС зустрілись у Брюсселі, щоб вирішити, чи запроваджувати нові заходи, про які заявляли глави їхніх країн на саміті 27 червня. Тоді Рада ЄС висунула Росії "ультиматум" і заявила, що запровадить санкції проти Росії після 30 червня, якщо РФ не здійснить реальних кроків для деескалації ситуації на Донбасі. Тепер же дипломати "вирішили, що вони будуть стежити за розвитком ситуації".
На нерішучість країн Євросоюзу щодо введення нових санкцій проти Росії впливають кілька факторів.
По-перше, для Ангели Меркель (канцлер Німеччини — ред.) та Франсуа Оланда (президент Франції — ред.) та інших країн західної Європи, Путін та Росія не є ворогами.
В Росії діє авторитарний капіталізм. А при капіталізмі немає ворогів. Тут головне бізнес, економічні зв'язки, економічна глобалізація та економічна вигода.
Росія глобалізована, пов'язана з Європою. Як і Європа пов'язана з Росією. І не тільки, тому що ЄС отримує енергоресурси з Росії. Але, наприклад, російський ринок дуже привабливий для французьких компаній. На території Росії французи побудували свої заводи: Данон — виробляє йогурти, а Рено — автомобілі.
Також відомо, що Франція повинна поставити Росії два вертольоти "Містраль". Вартість цього контракту становить близько 4 млрд доларів. І навіть, якщо Франція відмовиться від нього, то вона мусить заплатити дуже велику неустойку. Це теж невигідно. Більше того, замовлення Росії працює на економіку Євросоюзу, яка нині стоїть. А як Європа може вдарити по своїй економіці, якщо вона тільки виходить з економічної рецесії?
Німецький та італійський бізнес також серйозно налаштовані на російський ринок. У Росії працюють багато спільних підприємств та заводів. Щорічний товарообіг між Євросоюзом та Російською федерацією становить 300 млрд євро. Водночас товарообіг Росії і США лише 19 млрд доларів.
Крім того, Захід менше всього хотів би, щоб була війна в центрі Європи. Тут діє історична паралель. Зараз 2014 рік. А в 1914-му розпочалася перша світова війна. Тоді ніхто не передбачав, що вона відбудеться. Але так сталося, що та війна стала нищівною для Європи. І ось ця історична паралель сьогодні діє на свідомість європейців. Вони не хочуть допустити нову війну знову. І роблять все для цього. Тому й зволікають із санкціями.
Тим більше, що Путін не робить пряму агресію на територію Донбасу. Він діє іншими способами — військовою допомогою, підтримкою, інформаційними чинниками. Але ж у світі сьогодні всі так роблять. Хіба ми не бачимо, що сьогодні відбувається в Іраку, Сирії, коли країни втягуються у непрямі конфлікти?
Тому, якщо Росія не буде вводити війська, закликатиме до примирення і Путін публічно виступатиме з миротворчими ініціативами, а при цьому допомагатиме різним озброєним угрупуванням. Тим не менше формальних причин для того, щоб назвати Путіна агресором і звинуватити його у війні проти України немає. Тому на деякі речі Захід закриває очі. Не хоче ескалації конфлікту, хоче миру.
Крім того, Європа знає, що на території Донбасу не все так просто. Адже, крім найманців, там воюють невдоволені владою місцеві жителі. На Донбасі немає фронтів, немає добра і зла, щоб стати на одну сторону. Немає прямого зіткнення України і Росії. Тому формальних підстав для санкцій з боку Євросоюзу теж немає.
Європа хоче мати континентальну безпеку, а без Росії цього неможливо досягти.
5 
1
Коментарі
1