Ексклюзиви
Неділя, 21 квітня 2013 09:45
Ірина Рибакова
Ірина Рибакова
Ірина Рибакова

Сині очі

14 лютого мене пограбували. ­Майже в центрі Києва, о сьомій вечора. Хлопець із синіми очима, решта обличчя закрита шарфом, нижчий від мене на півтори голови перегородив дорогу. ­Схопив за рукав і наказав віддати телефон. Коли почала пручатися і лепетати: "Та в мене дешевий", побачила лезо ножа біля живота й усе ­віддала.

– Що, не могла дати відсіч? – перше, що запитали половина знайомих.

Терпляче пояснюю, що телефон коштував 800 гривень. Разом із плеєром, навушниками і готівкою нарахувала збитків трохи більше як 2 тисячі гривень. А якщо він дурний і штрикне? Лікування й нова куртка коштуватимуть дорожче.

– Якщо проблему можна вирішити за гроші, це не проблема, а витрати, – кажу.

І всі кивають.

На день народження телефонує слідчий

На мій день народження телефонує слідчий:

– Спіймали чоловіка, який грабував людей по всьому Києву.

І надсилає ММС-кою фотографію хлопця із закритим по перенісся обличчям. Спідлоба на мене незадоволено дивляться знайомі сині очі.

У вівторок іду на офіційне впізнання. Чекаю в кабінеті слідчого півтори години. Починаю ­нерву­вати: а якщо помилково обмовлю іншого? Нарешті мене виводять з кабінету, туди заводять і всаджують на офісні стільці чотирьох чоловіків, з яких я маю обрати кривдника. Усміхаюся про себе, згадуючи кіношні впізнання через скло.

Підбір підозрюваних викликає ще одну усмішку. Серед них – ­міліціонер, що підвозив мені заяву на підпис, кремезний мужчина, помотаний життям ­чоловік середніх років і мій "старий ­знайомий".

Провину визнає, але синіх очей більше не показує.

Зараз ви читаєте новину «Сині очі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

17

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода