Пʼятниця, 14 лютого 2014 10:15
Ірина Козюпа
Ірина Козюпа
Ірина Козюпа

Усе навпаки

"Невже ти теж зібралася на мітинг? Значить, ти за ЄС? – запитує в листі минулого листопада друг із Молдови. Ми познайомилися в Кишиневі 2012 року на тренуванні збірної України. Тоді наша команда вже без Олега Блохіна, але ще не з Михайлом Фоменком, зіграла по нулях із молдаванами. – У Молдові люди теж мітингували, але проти ЄС.

А в результаті підписали "за". А у вас – навпаки: мітингували "за", але не підписали. Я – проти ЄС. Європа, звичайно, красива, але хорошого життя там не буде", – застерігає Сергій.
Він об"їздив майже півсвіту. Був у ПАР, Ісландії, на Фарерських островах, у Таджикистані, Узбекистані, Індонезії, Індії, Гонконгу, багатьох країнах Європи.


Відповідаю, що Майдан – це боротьба за зміни і краще життя, а не тільки за синій прапор із жовтими зірочками.


"У нас була подібна ситуація 2011 року. Люди виходили на площу, захоплювали парламент. А все закінчилося тим, що країна була три роки без президента, а також у хаосі й застої. У всій цій грі є тільки інтереси вищестоящих людей, і все".


Після обміну новорічними привітаннями, останній e-mail із Кишинева прийшов у лютому. За цей час на Грушевського літали коктейлі Молотова, кидали гранати, стріляли, палили шини й оплакували загиблих.


"Якщо ваша війна зайде надто вже далеко, то можеш приїжджати до Молдови. Я сховаю тебе від ворогів", – написав Сергій.


Навряд чи до такого дійде, але знову поїхати в Кишинів я не проти. Так само хотілося б побувати у США та Польщі, де живуть мої численні родичі. Вони активно підтримують Майдан, влаштовують у своїх містах акції, ходять у синьо-жовтих шарфиках і співають українських пісень. До себе поки що ніхто не кличе.

Зараз ви читаєте новину «Усе навпаки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода