Окупається за два сезони
— Газу на вулиці нема. Щоб провести все "під ключ", треба заплатити вартість трьох моїх хат, — каже 43-річний Віктор Омельченко із села Гореничі під Києвом. — Бо треба робити проєкт, монтувати газогін по вулиці. Сусіди не хочуть робити це разом, кожен опалює по-своєму.
Недобудований дім площею майже 200 "квадратів" Віктор купив п'ять років тому. Його продав чоловік, який передумав жити за містом. Хату добудував, утеплив, зробив ремонт, провів світло. У дворі пробив свердловину, вимурував каналізацію.
— Опалювати планував електрикою. Мені підключили потужність 20 кіловатів, — каже Віктор Омельченко. — Зробив теплу підлогу, додатково повісив радіатори. У котельні поставив котла на 18 кіловатів.
Першої зими за світло щомісяця платив майже 2 тис. грн.
— Думав, хата ще сира, стеля погано утеплена, відкоси не оббиті полістиролом, вхідні двері одинарні, — розповідає. — Але другої зими було вже по 4 тисячі. Потім електрика подорожчала ще. Не хотів працювати на саме опалення. Купив твердопаливного котла. Пробив у даху дірку, вивів димохідну трубу.
Взимку спалив у котлі непотрібну опалубку, дошки, старі дерева із саду. Наприкінці сезону докупив невелику вантажівку дров.
— Більше грався з тим котлом, ніж топив, — говорить Віктор Омельченко. — Він то димів на всю хату, то вітер полум'я задував. З димаря конденсат затікав, котла й котельну водою заливало. Я зробив димар вищим, поставив антизадувальну шапочку. Ефекту мало. Потім пробив у стіні котельні додаткову вентиляцію — приточну. Стало краще. Але дров ішло багато, а результат мене не влаштовував.
Торік перед сезоном Віктор Омельченко запросив інженера з опалення. Той перевірив обладнання, тягу.
— За голову схопився, бо я все зробив неправильно, — каже Віктор Омельченко. — Димар тонкий, не утеплений, тяги практично немає. В ньому не було ні крапельників для збору конденсату, ні ревізійних отворів. Насоси, що ганяли воду по системі, теж слабкі, труби затонкі. В системі не було розширювального бака, клапанів скиду надлишкового тиску води і для спуску повітря. Про приточну вентиляцію взагалі мовчу. Коротше, майстер все переробив. І тільки тоді я побачив усі вигоди твердопаливного котла. В хаті тепло, гріє економно, без зайвих клопотів. По грошах — дешевше, ніж люди за газ платять. Це при тому, що дрова купую готові, сам не граюся.
— Обігрівати будинок котлом на твердому паливі зараз найдешевше, — говорить інженер з опалення 52-річний Сергій Мотузяник з Києва. — Але тільки за умови, що все обладнання встановлене правильно.
Розповідає, на що звертати увагу при монтажі системи опалення з твердопаливним котлом.
— Найголовніше — димар, — каже Сергій Іванович. — Його діаметр і висоту обирають залежно від типу й потужності котла. Краще трохи товщий, бо на стінках можуть налипати сажа і смоли, зменшувати прохідність. Потрібно ставити вище конька хати, щоб не задувало. Будь-який димохід має бути утеплений, подвійний. Внутрішня частина — із нержавіючої сталі. Таку не роз'їдає вода й кислота, що утворюється внаслідок горіння. Повинні бути крапельник для збору й відводу конденсату, ревізійні отвори.
До котла має підходити окрема приточна вентиляція.
— Бо для будь-якого горіння потрібне повітря, — говорить. — Інакше паливо згоратиме не повністю, чадітиме, утворюватиметься небезпечний чадний газ. "Приточку" заводять із двору. В жодному разі в неї не може бути врізана вентиляція з кімнат.
Залежно від опалюваної площі і загальної довжини вибирають діаметр труб для теплої підлоги.
— На теплу підлогу вигідно ставити гребінку, — каже. — З неї робити кілька окремих контурів, на кожну кімнату. Так можна регулювати температуру в окремих приміщеннях.
Дрова для твердопаливного котла зберігають перекладеними в шаховому порядку в накритому дрівнику. Так краще висихають.
— Дрова мають бути сухі, інакше не грітимуть, — говорить Сергій Мотузяник. — Купувати краще тверді породи дерева — дуб, бук, ясен, акацію. З дешевої сосни тільки диму багато.
4 
1
Коментарі