На керамічному покритті не осідають смола і сажа
— У грубці першим ділом треба перевірити тягу. Запалити папір і подивитися, як піднімається дим, — говорить Дмитро Даниленко, 40 років, сажотрус із міста Шепетівка Хмельницької області.
Восени слід очистити димохід від сажі та засмічень. Це потрібно для доброї тяги. Смола з дров не згорає повністю. Осідає й накопичується на стінках труби. Це заважає вільному рухові диму. Тому стінки погано нагріваються, гіршає тяга і дим проникає в житлове приміщення.
— Наліт виникає при спалюванні сирих дров. Вони висихають у топці, повністю не згорають й утворюється сажа. Її багато і від спалювання пластику, поліетилену та обрізків фанери. У них є домішки, що швидко забруднять димохід.
Чистить димар йоржем. Ним зсовує сажу вниз.
— До мотузки чіпляю важку залізяку і ширший йоржик. Рухаю вверх-вниз, так знімаю зі стінок усе зайве, — каже Даниленко. — Треба вичистити і від павутиння, старих пташиних гнізд. І вичухати "лежаки" димаря. Там збирається сажа. Вона може зайнятися.
Якщо повністю не вдається позбутися забруднення, тоді застосовує порошки, таблетки або брикети. Кладе упаковку в піч або камін і спалює з дровами. Коли вогонь стає синій чи зелений, значить, засіб працює. Він виділяє речовини, які розщеплюють сажу. Дрібні частинки піднімаються з димом назовні, а великі — падають униз. Після процедури оглядає димовий канал і очищує від залишків.
Можна також застосувати нафталін. Кинути дві пігулки в полум'я. Має таку ж дію, як порошки. Недолік — специфічний запах речовини.
— Найважче прочищати цегляні димарі, бо на їхніх стінках налипає багато сажі. Димар на горищі треба оглянути і ззовні. Тріщини замастити глиною. В жодному разі не цементом чи сатенгіпсом, бо при нагріванні він тріскається. На грубі очистити піддувало, відстійник попелу. Раджу здерти шпалери, оглянути всі стінки на наявність тріщин, дефектів. Усе позамащувати. Люди не хочуть обдирати красоту, але це краще зробити.
Після того розтоплює грубку і дивиться, чи не просочується крізь замащені щілини дим.
— Цієї осені стало модно переробляти цегляні димоходи на керамічні або з нержавіючої сталі. Вони добре відводять гази від згоряння. Димоходи бувають одно- й двостінні. Всередині головної є тонша труба. Між ними — теплоізоляційний матеріал. Трубу димоходу краще брати з круглим перетином. У ній, на відміну від квадратних або прямокутних, непотрібні гази та відходи горіння виходять швидше. Не залишають нальоту сажі.
Керамічний димар коштує від 10 тис. грн. Це вдвічі дорожче, ніж із нержавіючої труби. Перші виготовляють із кераміки та бетону. Такі стійкі до тривалого нагрівання й витримують температуру +1200°C. На них не збирається конденсат, не схильні до корозії. Завдяки керамічному покриттю на стінках не осідають смола й сажа. Їх встановлюють там, де має бути прямий димохід. Керамічні секції труби важкі. Тому їх варто монтувати під час будівництва. Частини скласти одна на одну й скріпити бетоном. Такий димар прослужить 35 років.
— Для зведеного будинку більше годяться димоходи з нержавіючої сталі. Труби легкі, тому не потребують спеціального фундаменту для установки. Стійкі до корозії й придатні для роботи з різними видами котлів. Це важливо зараз, бо часто газові замінюють на твердопаливні, — каже Дмитро Даниленко.
Нержавіючі димоходи бувають одно- й двостінними. Витримують температуру понад +500°C. Другі мають хорошу тягу. Швидкий прогрів труб захищає від конденсату всередині. Можуть служити 20 років.
1 
1
Коментарі