За численними доносами Московському царству гетьмана Лівобережної України Дем'яна Многогрішного позбавила булави козацька старшина. 17 червня 1672 року у Козацькій діброві неподалік від Конотопа, тепер Сумська область, гетьманом України обрали генерального писаря Івана Самойловича. Надзвичайно гнучкий дипломат втримав булаву найдовше з тодішніх гетьманів - цілих 15 років.
Новообраний гетьман та козацька старшина підписують Конотопські статті. Вони мали на меті обмежити владу гетьмана. Йому заборонялося позбавляти старшину посад та карати її. Старшина поклялася у вірності московському царю "до смерти живота своего неотменно". Натомість цар зобов'язався не передавати Речі Посполитій Київ, як це було визначено Андрусівським перемир'я 1667-го.
"Містом Київ, за порушенням королівської величності з боку, великий государ, його царська величність, поступитися ніколи не велить", - йдеться у Конотопських статтях.
Самойлович одразу ставить за мету об'єднання всієї України під своєю владою. Розпочинає боротьбу проти гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. Критикує його за союз із татарами. Закликає населення правобережжя перейти під Московську протекцію.
"Якби й дідько, пане Гетьмане, допомагав людям у крайній їх нужді, то гребувати тим не випадає, бо кажуть люди: нужда й закон міняє", - каже Самойлович.
Досягнути цілей прагне за допомогою московського війська. Саме тоді у Дорошенка виникли значні політичні та соціальні труднощі. Турки з якими він уклав союз чинили безчинства, перетворювали церкви й костели на мечеті, а християнських хлопчиків на яничар. Люди почали масово тікати на Волинь, Галичину та Слобожанщину, тепер Харківська, Сумська, Воронежська, Курська області України та Російської Федерації.
На початку лютого 1674-го Самойлович і війська московського воєводи Григорія Ромадановського вступили на Правобережну Україну та розпочали бойові дії проти правобережних козаків. Самойлович наказує насильно виселяти мешканців на Лівий берег, що б позбавити Дорошенка влади. Згодом ця акція буде продовжена та увійде в історію як "Великий згін".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Художниця відтворила портрети українських гетьманів
27 березня 1674 в Переяславі, тепер Переяслав-Хмельницький відбулася рада, на якій Самойловича обрали гетьманом обох боків Дніпра. За умовами договору Московський цар зобов'язувався обороняти Правобережжя від турків, татар. Передбачалося створення 20-тис. козацького реєстру, збереження козацьких прав і вольностей, таких же, якими користувалися лівобережні козаки. Старшині заборонялося підтримувати відносини з іноземними державами. Після ради населення правобережних полків присягнуло цареві Олексію Михайловичу.
Боротьбу проти Петра Дорошенка Самойлович продовжував до 1675-го. Врешті, розчарований політикою турків, склав свою булаву в Чигирині. Кошовий отаман Іван Сірко прийняв від нього присягу на вірність цареві. Проте, давати прясягу Самойловичу Дорошенко відмовився. 19 вересня 1676-го Самойлович розпочав штурм Чигирина. Йому допомагала 30 тис. московська армія. Місто утримували 2 тис. сердюків. Дорошенко наказав припинити опір.
Після перемоги над Дорошенком Самойлович прагнув поширити владу на Західну Україну та Волинь, однак війна із турками завадила цьому. Мріяв створити Українське князівство і зробити гетьманську владу спадковою.
14 травня 1627 року в Чигирині народився онук гетьмана Михайла Дорошенка, син Дорофія та Марії Дорошенків Петро Дорошенко. У майбутньому він стане гетьманом Війська Запорозького.
Дорошенко навчався у Києво-Могилянській колегії, знав латинську і польську мови. З 20 років жив на Січі, у 30 років його призначили полковником Прилуцьким. Виконував дипломатичні доручення Богдана Хмельницького, вів переговори з шведським урядом, очолював делегацію до Москви у 1659-1660 роках. Після смерті Хмельницького Петро Дорошенко прийняв сторону Івана Виговського.
У 1665 році Петра Дорошенка обрали гетьманом. Він обіймав посаду 11 років.
3 
1
Коментарі