"Я грек і я хочу додому" - саме такі слова говорить майже кожна пам'ятка, яку на початку ХІХ століття британський посол в Османській імперії Томас Брюс, лорд Елгін та його агенти вивезли з Греції.
У період занепаду Османської імперії, Парфенон, позбувшись захисту, руйнувався все більше. Афіняни використовували уламки храму для власного будівництва, товкли мармур на вапно, виламували цілі шматки храму, аби дістати свинцеві скоби. Водночас європейці отримали майже безперешкодний доступ до Афін та Парфенона зокрема. Майже століття тривало полювання на вцілілі його фрагменти та скульптури. Більшість мандрівників являли собою досить скромних колекціонерів класики, вони вивозили у своїх валізах за кордон невеликі скульптурні фрагменти. Деякі з них нині можна побачити в музеях різних країн світу, доля решти залишається невідомою.
Однак найбагатшу колекцію памяток Панфенона вивіз Лорд Еглін. Найзначнішими з числа "Мармурів Елгіна" є:
статуї, що прикрашали собою фронтони храму Зевса на острові Егіна;
деякі з фронтонних статуй афінського Парфенона, краще за інших збереглися його метопи, значна частина рельєфного фризу "Панафінейська процесія", який оперізував ззовні целлу Парфенону;
кілька плит фризу з Храму Ніки Аптерос Афінського акрополя;
одна з каріатид Ерехтейона;
колосальна статуя Діоніса, що входила до складу хорегічної пам'ятки Фразілла на південному схилі афінського акрополя;
напис з намогильного пам'ятника афінян, полеглих при Потідеї.
1 
1
Коментарі