- У 1956 році моя найстарша сестра виходила 18-річною заміж, - згадує киянка Галина Павловська. Вона переїхала у Київ в юності. Вся її родина мешкає у селі Полезне (колишнє Левове) Велико-Михайлівського району Одеської області.
У Галини три сестри і троє братів. Найстарша Валентина виходила заміж у повоєнні роки. На весільному фото вона у закритій білій сукні і віночку-короні з парафіну. Парафін був популярним матеріалом для весільних віночків.
- Вінок виготовляли сільські майстрині. Робили каркас: три напівобручі з парафіну, потім на нього насаджували білі парафінові квіточки і листочки. Весь каркас корони був з парафінових квіточок. По краях обручів від вух для краси приробляли довгі підвіски, схожі на крижані бурульки чи гілочки. Під час ходи вони хиталися. Це було красиво. Корону робили з парафіну, бо тоді ніяких штучних синтетичних тканин у виробництві не було. А з паперу буду робити квіти ризиковано, бо в дощ вона могла розкиснути. Парафін - надійний, - розповідає Галина. - Ззаду до парафінових обручів чіплялося тонке біле полотно фати, яке призбирали фалдами. Фата була з натуральної тканини - з бавовняного маркізету чи мадаполаму. Тоді штучної тканини ще не було. В магазинах купити синтетики, яка б стояла на голові, неможливо було. Хімія тоді була ще в дуже великому занепаді. Фата спадала аж до краю сукні.
Весільна корона виглядала легкою, хоча була важка — з півкілограма важила. У нареченого квіточка на піджаку теж була парафінова.
Сукню шили з м'якого бавовняного штапелю. Тканину купували в магазині в райцентрі, а шила сільська кравчиня. Гарний штапель на весільні сукні був дорожчий від звичайного, грубшого.
- Плаття всі шили тоді закриті, з довгими рукавами. Крій був строгий. Хіба прикрашали сукню рюшиками. Про декольте ніхто навіть не чув. На село була одна-дві кравчині. Тому фасони повторювалися у всіх.
Наречені в 50-ті роки в Полезному рідко купували обручки. Купували їх собі потім пізніше.
- Красивого процесу одягання обручок не було. Обручки були дорогі і вважалися розкішшю. Головне, вважали всі, щоб було вбрання. Валя купила обручку пізніше. Але носить її не як символ шлюбу і любові до чоловіка, а просто як золото.
Молодша сестра Наталя була нареченою у 1972. Сукню перекупила у знайомої, яка видала доньку. Сукня хоч і новіша, а рукави так само мала довгі. Вельон робили пишний, кількашаровий, уже не на парафіновий. А на синтетичний текстильний каркас. Фотографувалися всі на головній площі райцентру Велика Михайлівка, на фоні пам'ятника Леніну. Зараз там замість замість Леніна Шевченко уже стоїть.
- Весілля грали усім селом по три дні, з бубнами і музиками. Розписувалися наречені в "сельсоветі". Не вінчалися. У церкві в Великій Михайлівці влада зробила піонерклуб.
3 
1
Коментарі