У Сан-Франциско в США 6 березня 1900-го розпочалась епідемія бубонної чуми. Тривала 4 роки.
Чума була найстрашнішою вбивцею епохи середньовіччя - вона мала руйнівний ефект на населення Європи ХIV-ХV століття. Бубонна чума характеризується появою на тілі характерних бубонів, що з часом ставали чорними. Саме через це отримала ім'я "Чорна смерть". Чума переносилась блохами, які найчастіше зустрічалися на щурах.
Пандемія чуми почалася за 5 років до того в Китаї. Через морські торговельні шляхи інфекція поширилася на приморські порти світу — спочатку в Індію, потім у США. Інфіковані щурі і блохи, що переносили захворювання, розбігалися з кораблів по місту. Найбільше випадків смертей було в кварталі Чайнатаун, біля порту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щоб побороти епідемію, людей змушували обкурювати будинки ладаном
1-м захворів і помер господар деревообробної майстернікитаєць Вінь Чу Кинь. Хірурги підтверли, що він - перша жертва чуми. Міські медики забили на сполох. Оголосили карантин у Чайнатауні. Підозрілі лавки, борделі та інші підозрілі місця скупчення людей і щурів закрили.
Земляні підлоги будівель заливали бетоном. В районі почалося полювання на щурів. Завдяки всім цим заходам спалах бубонної чуми вдалося локалізувати і зупинити. Однак місто було оголошено вільним від хвороби лише 1908-го.
Людству відомі 3 пандемії чуми. 1-ю була "чума Юстиніана" у VI столітті в регіонах Середземномор'я, 2-ю — "Чорна смерть" у XIV столітті в Азії, Європі та північній Африці. Передувало розвитку 3-ї пандемії активізація природних вогнищ чуми в Азії. Завершилася 3-я пандемія лише 1959-го. Приблизна кількість жертв у світі, спричинених нею, становить 15 млн осіб.
В містечку Йем в Дербіширі біля Лондона 17 вересня 1665-го зафіксували перші смерті від бубонної чуми. Чума поширилася півднем Англії і дійшла до Лондона другою хвилею. Там вже фіксували смерті із весни.
Коментарі