Українського командира засудили до розстрілу

Командира УПА 27-річного Ярослава-Дмитра Вітовського розстріляли в Києві 29 квітня 1947-го. Був сином українського військового та політичного діяча Дмитра Вітовського.

До ОУН Вітовський-молодший приєднався ще студентом 1939-го. Керував осередком підпілля на географічному факультеті Львівського університету. Після окупації Західної України Червоною армією був мобілізований до її лав. Навчався на льотчика. За декілька місяців до початку німецько-радянської війни повернувся до Львова, отримавши відпустку. Відтоді до армії не повернувся. Працював у господарстві митрополита Андрея Шептицького.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Український народ ніколи не змириться з польським поневоленням"

За 2 роки приєднався до УПА. Узяв псевдонім "Зміюка". Займався вишколом старшин в околицях гори Магура. Склав дисциплінарний статут УПА. Згодом став комендантом Військово-польової жандармерії УПА у Станіславській - тепер Івано-Франківській - області. Пізніше - командиром тактичного відтинка УПА "Маківка". Керував загонами Першого словацького рейду, що мав провести антикомуністичну пропагандистську роботу у Словаччині. Згодом повернувся в Україну.

1946 року воїни мали перешкоджати проведенню радянською владою "виборів" до Верховної ради СРСР у Західній України. Виконуючи завдання з протистояння "Великій блокаді" НКВС, загін Вітовського потрапив у засідку біля села Кам'янка Сколівського району на Львівщині. Чекісти схопили важкопораненого чоловіка, вилікували та намагалися витягти свідчення, яких не надав навіть під тортурами. Справу Вітовського як радянського військового передали до трибуналу. На ньому заявив, що основне завдання організації - боротьба з чекістами, а не Червоною армією. Засудили до розстрілу та позбавили офіцерського звання.

×