6 квітня 1950 року в Москві ухвалили постанову Ради Міністрів СРСР про скасування термінів заслання осіб, які були вивезені протягом 1944-1949 рр.
Постанова була таємною. Згідно з нею, залишення місця обов'язкового та постійного поселення загрожувало 20 роками каторжних робіт.
Під постанову підпадали мешканці Заходу України, яких депортували 1944-1953 років. До Сибіру та в Казахстан насильно вивозили членів ОУН, їхніх рідних, підпільних греко-католиків, свідків Єгови та інших засуджених. Люди були змушені жити у важких умовах. Серед переселенців була велика смертність. Нова постанова заборонила їм повертатися на батьківщину.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Сибір перевезли понад 25 тис. українських родин
За даними МВС України, протягом 1944–1952 років із західних областей депортували 65 906 сімей. Це 203 тис. 662 особи. Після смерті керівника СРСР Йосипа Сталіна масові депортації припинилися. Депортованих обмежували в правах до 1956 року.
10 лютого 1940-го радянська влада розпочала першу хвилю насильницької депортації населення із нещодавно приєднаних Західної України та Білорусі. Хотіла придушити "контрреволюційні" настрої "неблагонадійних" громадян.
4 
1
Коментарі
2