Провідник ОУН Степан Бандера офіційно відмовив Німеччині щодо ультиматуму на відкликання Акту відновлення Української держави 14 серпня 1941-го. За це потрапив у концтабір "Заксенгаузен" неподалік Берліна.
Актом українці підкреслили, що хочуть самостійно керувати своїм життям і готові боронити це право. Проте спроба самочинного проголошення держави викликала незадоволення Адольфа Гітлера. Він зазначав, що українські території вже захоплені німецькими військами та зрошені їхньою кров'ю. При цьому ОУН не змогла чи не захотіла організувати масштабне протистояння в тилу радянців у Західній Україні. Також німці сподівалися, що українська нація працею допоможе їм у їхній боротьбі.
Отримавши першу відмову, 5 липня 1941-го гестапівці арештували Бандеру та уряд Ярослава Стецька разом із 300-ма ОУНівцями. Гітлер наказав негайно знищити рух Бандери.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Затримали членів українського уряду
"Всі члени організації Бандери мають бути негайно заарештовані та після суворих допитів ліквідовані в таємниці під приводом грабежів", - йшлося в наказі айнзацкомандо с/5
Всіх провідників ОУН доправили до Берліну у тюрму на Принцреґентен-штрассе, де Гітлер поставив ультиматум щодо відкликання акту. Але Степан Бандера, Ярослав Стецько та голова Українського національного комітету Володимир Горбовий категорично відмовились це робити. У січні 1942-го усіх перевели до "Целленбау" - відокремленого бараку концтабору "Заксенгаузен". Тут утримувались найбільш важливі в'язні нацистів.
30 червня 1941-го в окупованому нацистами Львові на зборах, скликаних членами ОУН(б), було проголошено створення Української держави.
Був сформований уряд - Українське державне правління, який очолив Ярослав Стецько. Українська держава проіснувала трохи більше 2-х місяців і була ліквідована рішенням рейсхміністра Альфреда Розенберга після арешту Степана Бандери та Ярослава Стецька, які відмовились відкликати "Акт проголошення Української держави".
3 
1
Коментарі