В Україні історик, який досліджує 20 століття, має паралельно освоїти ще й професію юриста, вважає кандидат історичних наук Володимир В'ятрович. Про це він сказав 29 листопада на презентації своєї книги "Історія під грифом "Секретно". Нові сюжети".
Так він прокоментував обмеження доступу до багатьох справ в архіві Служби безпеки України, зокрема до матеріалів про українське націоналістичне підпілля.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ніхто не може звинувачувати УПА у співпраці з німцями" - Яневський видав нову книгу
"Чиновники вважають, що досі мають діяти грифи, які не мають ніякого відношення до України, - зазначив дослідник. - Бачте, я спеціально видав книжку з назвою "Під грифом "Секретно". Не "таємно", а "секретно", о скільки "совершенно секретно" - справжні грифи, які містять ці справи. Вони згідно з логікою і згідно з українським законодавством не є чинними в Україні. Якщо б у цих документах були дані, що становлять державну таємницю України, їх мали б переглянути і поставити гриф "таємно". Натомість в Україні маємо фантастичну ситуацію, коли не існуюча держава - Радянський Союз - досі впливає на те, що нам обмежують доступ до інформації".
Книга має іронічний епіграф - країні, яка досі зберігає таємниці держави, яка вже не існує.
"До речі, цікаве порівняння, що коли в цьому ж архіви є документи 1940-х років з грифами "совершенно секретно", їх потрібно розсекречувати, а коли поруч лежать якісь конфісковані документи з німецьким грифом "Geheimn" (тобто "таємно"), вони не вважаються у нас таємним. Тобто ситуація розвивається абсолютно не в правовому полі. Дуже часто на питання чому не даються справи. Лунає проста відповідь, яка годиться для всього: "Ми так завжди робили". От з цим звичаєвим правом завжди було дуже важко боротися", - додав він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ОУН у Другій світовій шукала співпраці з японцями
Презентація окремої книги, яка зібрала повний аншлаг у книгарні "Є", переросла в роздуми над необхідністю розсекречення всіх українських архівів і, зокрема архіву СБУ. В'ятрович поділився спогадами про час, коли він очолював це відомство. В той період історики мали доступ до всіх справ, хоча сам В'ятрович, за його словами, не мав достатньо часу, щоб вповні попрацювати з матеріалами.
"Історія України 20 століття - це суцільна біла пляма і тому не дивно, що про неї починають писати багато західних дослідників, тому що вони бачать у цьому можливість для своєї самореалізації, - вважає автор. - Якщо такі історики знайдуться в Україні, то ситуація вже стане просто незворотною. На жаль, поки що активність українських істориків всіх поколінь не дуже висока. Я пригадую, що коли був директором архіву Служби безпеки України, то часто бувало так, що в архіві працювало більше закордонних дослідників, ніж українських. А немало українських науковців вже після мого звільнення телефонували й казали, що вони щось не встигли в архіві подивитися".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розважаєва викрали за класичним зразком КДБ - історик
Історик стверджує, що за час роботи в архіві він встиг зрозуміти який масив невідомої інформації про український національний рух прихований від світу.
За його словами, книга - це спроба показати потенційні можливості архіву СБУ. Надалі, зізнався він, хотів би дослідити якусь тему вглиб, а отже присвятити себе роботі над одним сюжетом.
"Я оптиміст і вірю, що ці архіви будуть відкриті й Україна, поряд з іншими посткомуністичними країнами, зможе подолати тоталітарне минуле. Це важливе не лише для минулого, але й для теперішнього. Бо якщо ми не будемо засуджувати злочини минулого, завжди буде спокуса використати їх у сьогоденні".?
3 
1
Коментарі
10