Солдати Першого Українського фронту 27 січня 1945-го зайшли у найбільший нацистський концтабір "Освенцім" на території окупованої Польщі. Вдалося звільнити 7,5 тис. в'язнів, яких не встигли вивезти нацисти.
Нацисти поблизу Кракова у Польщі 27 квітня 1940-го створили концентраційний табір Аушвіц. Він став першим концтабором, призначеним для масового знищення людей. Освенцім, або Аушвіц - німецькою, був одним з 6 таборів смерті на території Польщі. Призначений для знищення євреїв з усієї Європи. З 1,3 млн закатованих в'язнів Освенціма діти склали близько 234 тис. "Фабрикою смерті" Освенцим став не відразу. В перші 2 роки більшість ув'язнених були поляками – "політичними".
З лютого 1943-го стали надходити євреї, цигани та люди інших національностей. Слабких, літніх, жінок і дітей знищували одразу, сильніші працювали на фабриках. Потім запустили крематорії – для масового знищення. В'язнів вбивали по 10-15 тис. в тиждень, печі працювали безперервно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми виконували наказ": почався суд над нацистськими лікарями
За три дні визволення Освенціма армія почала наступ на окуповане місто Освенцим – важливий транспортний вузол. Майже половина: 42% вояків – українці. Про концтабір на території містечка військові командири не знали. Радянські військові просувалися за напрямком по карті – шукали промислові чи інші об'єкти. Замість лісу, як показано на карті, розвідники вийшли на мур із колючим дротом, а за ним – табір. Підступи до нього заміновані. Сапери усю ніч і половину наступного дня розміновували об'єкт.
Документи свідчать, що союзники знали про "остаточне вирішення єврейського питання" і про газові камери. Проте жодних дій не чинили, вважалося, що були "нагальніші питання".
Табір був для Третього рейху підприємством, яке приносить прибуток. Два бараки керівництво виділило для зберігання коштовностей. В'язні називали їх "Канадою". Проте більшість людей помирали від голоду. Найбільше страждали діти. Ще наприкінці 1944 року табірне начальство оголосило евакуацію ув'язнених на територію Німеччини – поразка Гітлера була неминучою. Тих, хто не міг йти, фашисти розстрілювали.
Вивезли 60 тис. ув'язнених. Щоб знищити докази - руйнували крематорії, підпалювали склади з відібраними у в'язнів речами, мінували підходи до Освенціму. Після звільнення концтабору частину бараків і будівель стали використовувати як шпиталь для ув'язнених. Через два роки на території колишнього табору смерті організували меморіальний комплекс.
Відразу після звільнення весь архів документів Аушвіцу був вивезений в СРСР, засекречений і поміщений до Державного військового архіву в м. Подольську під Москвою. Серед цих документів є іменний список радянських громадян, які загинули в концтаборі Освенцім у 1941–1943 рр. По сьогоднішній день всі архівні матеріали Аушвіцу, які є в наявності, засекречені і недоступні, вони ще досі не оброблені.
11 квітня 1945 року американські війська звільнили в'язнів нацистського табору смерті Бухенвальд. Через нього пройшло понад 250 тис. арештантів, 56 тис. із них загинули. Нині цей день відзначають як Міжнародний день звільнення в'язнів фашистських концтаборів.
Концтабір "Бухенвальд" поблизу міста Веймар почав працювати в серпні 1937 року. За роки Другої світової війни він став одним із настрашніших, після Освенцима, таборів смерті - в ньому не було газових камер, однак щомісяця в ньому гинули сотні, а часом тисячі в'язнів.
2 
35413
Коментарі