У 1930-х роках археологи, які проводили розкопки на афінській агорі, зі здивуванням виявили колодязь, в якому знаходилось безліч кісток дітей і собак. Колодязь знаходився між Музеєм стародавньої агори у відтвореній стої Аттала і храмом Гефеста. Таємниця цього поховання викликала поява найрізноманітніших гіпотез - від масового дітовбивства до епідемії чуми.
Нині група дослідників на чолі з Марією Лістон (Maria A. Liston) з Університету Ватерлоо в канадській провінції Онтаріо за допомогою сучасних технологій змогла підняти завісу цієї таємниці. Вчені визначили, що в похованні перебували останки 450 немовлят, 150 собак та цуценят, а також одного дорослого з серйозною фізичною аномалією у розвитку. Усім дітям, крім трьох, до моменту смерті не виповнилося і тижня. Разом з кістками знайдено безліч черепків від глиняного посуду. Кістки потрапляли в колодязь між 165 і 150 роками до нашої ери.
За характерними слідами на кістках черепа Марія Лістон встановила, що причиною смерті третини немовлят став бактеріальний менінгіт, зараження яким інколи відбувається при перерізанні пуповини нестерильним інструментом. Інші діти померли від захворювань, що не залишили слідів на скелеті. Виняток становить скелет 18-місячної дитини, на якому збереглися сліди численних переломів різного ступеня загоєння по всьому тілу, в тому числі і на черепі. Останній перелом щелепи стався в момент смерті. За словами Марії Лістон, сліди побиття настільки очевидні, що вона могла б давати свідчення в суді.
Причиною того, що останки померлих немовлят знайшли в колодязі, вчені вважають особливе ставлення стародавніх греків і римлян до ранньої смерті дітей. Офіційно членом сім'ї народжена дитина визнавалася в ході особливої церемонії, що відбувалася приблизно на десятий день після народження. Останки дітей, померлих до неї, ховали окремо. Часто такі останки знаходять під підлогою будинків або на звалищах. Можливо, колодязь став підходящим місцем для позбавлення від тіл померлих дітей, оскільки хоча і був розташований в центрі міста, але був прихований від сторонніх очей. Зооархеолог Лінн Снайдер додає, що собаки могли бути жертвою, принесеною богам після смерті дитини.
1 
1
Коментарі