Живі свідки Голодомору 1932-33 років відчувають розчарування у радянській владі і докоряють їй за смерті невинних людей. Говорити про це вони не боялися вже кілька десятиліть тому.
Багато спогадів таких людей зафіксувала історик Ганна Капустян з Кременчука Полтавської області. На основі власних наукових розвідок вона видала книгу "Пам'ять 33-го кличе молодих".
"Під час Голодомору існували ті, хто навіть в голодному стані не приймав владу. Тому могли насміхатися над "вповноваженими" прямо їм в очі або складати сатиричні вірші про голод і політику більшовиків. Ті, хто вижив, визнавав: "Пенсію від радянської влади тепер отримую, а дітей-то вона забрала в мене", - зазначила Ганна Тимофіївна.
Інший свідок 1932-33 років обурювався в розмові з дослідницею: "Землю забрали — то ладно. А чого ж вони людей гноїли і останню ганчірку у нас забирали?".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Час запровадити відповідальність за невизнання Голодомору
Разом із тим, свідки Голодомору не проводять паралелі із сьогоденням.
"Вони мають поняття "розумної достатності" - вважають, що їжі досить. І цією ментальністю відрізняються від мешканців сучасних промислових міст", - сказала Капустян.
У лютому 2018 року в Україні почнуть знімати фільм Агнєшки Голланд "Гарет Джонс" - про журналіста, який намагався донести світові правду про Голодомор в Україні 1932-1933 років. До кінороботи планують залучити 5-6 українців. Коли стрічка вийде в прокат - не повідомляють.
1 
1
Коментарі