28 листопада 1970-го загинула 41-річна Алла Горська - художниця, співорганізаторка протестів проти арештів шістдесятників.
Вона товаришувала з Василем Стусом, Євгеном Сверстюком, родиною Світличних, В'ячеславом Чорноволом. Не визнавала обмежень у творчості, свободі слова і думки.
Народилася в Ялті у 1929-го. Виховувалася у російськомовному середовищі. Закінчуючи Київську художню школу не могла написати твір на випускному іспиті з української літератури - довелося списувати. У художній інститут Горська, як медалістка, вступила без екзаменів. На прохання батьків її звільнили від української. Але дівчина взялася за самостійне вивчення мови.
Тоді ж зустріла свого майбутнього чоловіка – Віктора Зарецького. Вони одружилися ще студентами, працювали в одній майстерні, разом подорожували Україною, разом створили багато монументальних робіт.
На початку 60-х років Алла Горська разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним організували Клуб творчої молоді у Києві. Окрім них, туди увійшли Iван Драч, Євген Сверстюк, Iрина Жиленко, Михайлина Коцюбинська, Микола Вiнграновськиий, Лесь Танюк, Iван Дзюба. Молоді митці проводили дискусії, мистецькі вечори, влаштовували виставки, займалися самвидавом, морально і матеріально підтримували одне одного.
Саме Горська разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком розкрили та оприлюднили інформацію про масові поховання жертв червоного терору у Биківні. Василеві Симоненку це відкриття коштувало життя. У Черкасах йому в міліції відбили нирки. 1963-го поет помер. Горській погрожували по телефону.
У 1964 році художники Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Галина Зубченко і Алла Горська створили вітраж до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу Київського національного університету. Роботу назвали "Шевченко. Мати". І тут вибухнув скандал.
Компартійне бюро при Київському відділенні спілки письменників України назвали вітраж хуліганством у мистецтві, а образ Шевченка таким, що немає нічого спільного з образом революціонера-демократа, якого палко любить радянський народ і народи всього світу.
Партійні функціонери кваліфікували роботу Горської як ідейно хибну. Аллу виключили зі спілки художників. Для того, щоб поновитися у спілці, Горська поїхала до Москви. Саме тоді КҐБ і організувало прослуховування в її квартирі.
Коли у 1965-му розпочалися арешти, Горська надіслала заяву прокуророві УРСР, протестуючи проти порушення прав людини. У квітні 1968-го вона підписалась під відомим листом-протестом 139 діячів науки і культури до керівництва СРСР щодо переслідування, арештів і судів над дисидентами. Після цього Горську вдруге виключили зі Спілки художників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Алла Горська та Іван Світличний як ідеали для наслідування: до ювілею шістдесятників презентували альбоми
28 листопада 1970 року Алла Горська вийшла зі свого будинку на вулиці Терещенківській і поїхала до Василькова, як розповідав її син Олесь, щоб взяти швейну машинку у свого свекра – Івана Зарецького.
Коли вона не повернулася додому, її чоловік сам поїхав до Василькова, але знайшов оселю батька замкненою. Міліція не погодилася відкрити будинок. 29 листопада біля залізничної станції Фастів-2 на коліях знайшли тіло батька. 2 грудня міліція нарешті зайшла у будинок, тіло Алли Горської знайшли у погребі. Її убили ударом сокири ззаду по голові.
Слідство дійшло до висновку, що "свекор Іван Зарецький убив свою невістку Аллу Горську через особисту неприязнь, а потім вчинив самогубство". Ніхто не захотів дослухатися до аргументів, що чоловік похилого віку не міг завдати такого удару і того, що положення тіла Івана Зарецького на залізничній колії могло вказувати, що його тримали. Справу закрили.
Аллу Горську хотіли поховати на Байковому кладовищі, але влада не дозволила і змусила поховати художницю на кладовищі у Берківцях.
Похорон Алли Горської 7 грудня 1970 року перетворився в акт громадянського спротиву. Із прощальним словом на похороні виступили Євген Сверстюк, Василь Стус, Іван Гель, Олесь Сергієнко. Невдовзі їх заарештували.
Поруч із Аллою Горською неформальним лідером, навколо якого об'єднувалась творча молодь, став Іван Світличний. Народжений на два дні пізніше, від художниці Горської.
Коментарі