З 22 березня 1933 року в Дахау почав діяти перший концентраційний табір нацистської Німеччини. Це було місце, де практикували фізичні та психологічні покарання.
Першими в'язнями Дахау (до часів Другої світової війни) були представники німецької політичної опозиції: комуністи і соціалісти. Табір почав свою роботу майже одразу після приходу Гітлера до влади. По всьому Третьому Рейху почалася расистська політика, тому полоненими табору ставали і громадяни неарійської раси.
Як говорили коменданти і особи, що керували роботу Дахау, його призначення полягало в очищенні арійської раси від небезпечних елементів і "генетичних нечистот". До таких нацисти зараховували євреїв, комуністів і соціалістів, осіб з асоціальною поведінкою, в тому числі повій, наркоманів, пиятик, безхатьків, психічно хворих людей.
Табір Дахау розташовувався недалеко від Мюнхена і складався з тридцяти чотирьох окремих блоків-бараків. У кожному з будинків розташовувалося новітнє обладнання для експериментів над людьми, де працювали дипломовані фахівці. Пізніше співробітники табору відповідатимуть за свої злодіяння в Нюрнберзі.
Тільки лише за рік (1941-1942) там було проведено близько 500 експериментів над живими людьми. Багато в'язнів Дахау працювали в якості безкоштовної робочої сили на місцевих заводах.
З 250 тисяч вижили лише одиниці, близько 70 тисяч здорових і молодих людей вбили лікарі. Сьогодні факти трагедії, що розігрувалися протягом тривалого періоду часу за стінами Дахау відомі не тільки з матеріалів справи, а й зі свідчень в'язнів.
Однією з причини створення Дахау було саме з'ясування меж людського організму. В'язнів для табору вибирали винятково здорових у віці від 20 до 45 років, проте існували і окремі вікові спецгрупи. Окрім експериментів, що стосувалися застосування медичних препаратів, над невільниками проводилися дослідження, як на людський організм впливають фактори навколишнього середовища.
4 
35413