24 червня 1816 року в Києві помер колишній драгоман Османської імперії та господар Молдови та Валахії 56-річний Костянтин Іпсиланті. Деякі епізоди з його життя лягли в основу роману Олександра Дюма "Граф Монте-Крісто".

Костянтин народився 1760-го та походив із грецької князівської сім'ї фанаріотів. Так називали нащадків грецької аристократії, які залишилися у Константинополі після його захоплення османами в XV ст. Жили в стамбульському кварталі, де розташована резиденція грецького патріарха, та мали низку привілеїв.

Подорослішавши та здобувши гарну освіту, Костянтин займав важливі державні посади в османській адміністрації, а протягом 1796-1799 років служив великим драгоманом - писарем Османської імперії.

Костянтин поділяв погляди батька та мріяв про звільнення Греції від османського панування. Брав участь у змові з цією метою, але його викрили. Спочатку втік до Відня та вже невдовзі отримав помилування від султана. 1799 року його призначили господарем Молдови. Саме він сприяв укладанню російсько-турецького договору з метою протистояння завойовницькій політиці революційної Франції через вторгнення її в Єгипет. Водночас Іпсиланті побачив у Росії країну, здатну допомогти Греції.

1802-го султан призначив Костянтина господарем Валахії. Протягом 1804-1806 років він таємно допомагав повсталим проти османів сербам за що був позбавлений звання господаря.

1806 року через суперечності в Чорному морі та дунайських землях розгорілася чергова російсько-турецька війна. Російська імперія окупувала Молдавію та Валахію. Тоді Костянтин на чолі 20 тис. російських солдатів повернувся до Бухареста, звідки знову намагався організувати визволення Греції. Схиляв до цієї ідеї імператора Олександра I, але підтримки не знайшов.

Плани Іпсиланті зруйнував Тільзитський мир, підписаний 1807-го між Наполеонівською Францією та Росією. Остання здала під контроль Наполеона Бонапарта Республіку Семи Островів - першу відновлену грецьку державність.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У турецькому архіві знайшли унікальні українські документи

1807 року Костянтин емігрував із дружиною Єлизаветою, дочками Оленою, Катериною, Марією та синами Дмитром, Георгієм, Миколою і Григорієм до Російської імперії та оселився в Києві. Іще один син Олександр жив у Петербурзі. Сам же Костянтин відійшов від активної участі в політичних справах та зайнявся патріотичним вихованням дітей. Незабаром його призначили комендантом Печерської фортеці та дали в розпорядження садибу, побудовану в класичному стилі для колишнього оберкоменданта міста Філіпа Вігеля (1740−1812).

Після смерті грецького аристократа поховали у Георгіївській церкві, неподалік собору Святої Софії. За два роки встановили надгробний пам'ятник роботи скульптора Степана Піменова-старшого. Він зазнав пошкоджень під час антицерковних кампаній радянської влади, та його реставрували 1997 року. А 2020-го відновили також і садибу.

Сини Костянтина Олександр, Дмитро та Георгій відіграли важливу роль у відновленні незалежності Греції.

 

Греція стала провінцією Османської імперії в кінці XIV ст. До кінця XVII ст. вся її територія була під владою Туреччини. Після Великої Французької революції 1789 року Європу охопив підйом національно-визвольних рухів.

25 березня 1821-го на Пелопоннесі розпочалось антитурецьке повстання, яке за три місяці охопило значну частину континентальної Греції, острови Крит та Кіпр і перейшло в 11-річну війну за незалежність країни, яка завершилась 1832 року проголошенням Королівства Греція, першої незалежної держави на теренах Османської імперії.

×