пʼятниця, 01 липня 2016 16:35

Трюки радянського кіно: як ужгородський готель став чехословацьким
9

 Вулиця Ломоносова.
Фото: http://prozahid.com/
Міст Масарика з боку Православної набережної
Ректорат  УжНУ.
Тераса популярного кафе "Над Ужем".
Вулиця Ракоці.

Ужгород фігурував у двосерійному радянському фільмі "Дорога в пекло" (1988 р.), який знімала команда з кіностудії Довженка.

Стрічка першою в Радянському Союзі сфокусувала увагу на тему наркоманії. Протягом двох серій радянські глядачі спостерігали раніше табуйовані теми: процес прийому наркотиків та "ломки" наркозалежних. Участь у зйомках взяли радянські кінозірки: Ігор Старигін, Володимир Коренев, Богдан Бенюк та Людмила Гурченко. Повідомляє Про Захід.

Уся знімальна група проживала в готелі "Закарпаття", який також використали для зйомок кількох сцен. Причому за сценарієм цей готель знаходиться на території Чехословаччини, як і Невицький замок в іншому епізоді.

В невідомому місті є банда, яка переправляє до європейської частини СРСР гашиш. Злочинці переробляють гашиш у наркотичну рідину в лабораторії. Керує лабораторією Борис Левицький (актор Володимир Коренев), всі помічники котрого, включно з його дівчиною Мариною, є наркозалежними.

Фільм починається з того, що дівчина літаком привозить з-за кордону цинкову труну (зйомки відбуваються в аеропорті Ужгорода), в якій знаходяться наркотики.

Щоб виготовити рідину, банді потрібен досвідчений лаборант. Тому керівник наркокартелю задумав "підсадити на голку" подругу своєї дівчини Марини Катю Руденко, котра працює в Інституті фармакології.

Бачимо у кадрі нинішню набережну Незалежності. Там, на терасі популярного кафе "Над Ужем", зустрічався директор Інституту фармакології з професором, котрий вигадав ліки проти наркотичної залежності.

Далі у кадрі з'являється вокзал. Там молодший брат Марини, теж наркоман, має забрати з камери схову сумку з наркотиками.

Правоохоронці дізнаються, що наркотики у місті розповсюджуються ночами у розважальному закладі, який називається символічно – "Червоний мак".

Далі Ужгород у фільмі показують вже як події у Чехословаччині. Аеропорт, куди прилітає наркобаронесса Марта (Людмила Гурченко), насправді є бічною частиною драмтеатру. Готель, у якому оселилася Марта зі спільниками, теж ніякий не чехословацький, а ужгородський і знаходиться на теперешній вулиці Мінайській.

У сцені погоні чехословацьких правоохоронців, які діяли спільно з радянськими, за членами банди Марти, видно частину ужгородської вулиці Ломоносова з боковою частиною будівлі ОДА.

Останнім же видом Ужгорода у фільмі є красивий краєвид на Уж і міст Масарика з боку Православної набережної. Там, на місці кафе "Венеція", у 1988-му ще знаходився звичайний оглядовий майданчик з огорожею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 21 рік тому не стало Назарія Яремчука

Зараз ви читаєте новину «Трюки радянського кіно: як ужгородський готель став чехословацьким». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua
Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути