Газета The New York Times опублікувала гімн України 17 червня 1918-го. У нотатці йшлося про затвердження офіційного перекладу пісні.
Уперше вірш етнографа Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна" опублікували у львівському журналі "Мета" 1863 року. Тоді він поширився західноукраїнськими землями. Священник Михайло Вербицький захопився поезією Павла Чубинського й захотів покласти її на музику. Свої ноти опублікував 1865-го. Виконали пісню того ж року в Перемишлі під час концерту, присвяченого Тарасові Шевченку.
На платівку вперше записали в кельнському відділенні "Грамофону" в жовтні 1910-го у виконанні Модеста Менцинського. У 1917-1920 роках "Ще не вмерла Україна" став одним із державних гімнів УНР і ЗУНР.
У The New York Times текст подали у такому вигляді:
"Nay, thou art not dead, Ukraine,
See, the glory's born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гімн країни спочатку виконували на гітарі
As in Springtime melts the snow
So shall melt away the foe,
And we shall be masters
Of our homes.
Soul and body, yea, our all
Offer we at freedom's call -
We, whose sires were mighty
Cossack braves".
15 січня 1992 року президія Верховної Ради затвердила музичну редакцію Державного гімну України, автором якої був священник і композитор Михайло Вербицький. Остаточну редакцію для хору й фортепіано підготували композитори Мирослав Скорик і Євген Станкович.
Вірш "Ще не вмерла Україна" написав поет і етнограф Павло Чубинський восени 1862 року, під час вечірки в будинку купця Лазарева. Текст почав швидко розходитися поміж інтелігенції. Через це згодом царські жандарми заарештували Чубинського "за сочинение возмутительных песен и прокламаций и за вредное влияние на умы людей" і заслали до Архангельської губернії. Це не завадило віршу поширитися за межі Російської імперії.
5 
1
Коментарі