28 травня 1722-го за ініціативою московського царя Петра I ухвалено постанову Священного синоду, яка передбачала порушення таємниці церковної сповіді в інтересах державної влади.

"Якщо хто при сповіді оголосить духовному отцю своєму якесь незроблене, але ще до справи навмисне від нього злодійство, особливо ж зраду або бунт на государя, або на державу, або зло навмисне на честь, то повинен духівник донести незабаром про нього", - йшлося в указі.

За відмову доносити на парафіян священиків карали. Московського попа Авраама за укривання бунтівника засудили до побиття батогом, відрізали язик, ніздрі та відправили до Сибіру довічно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська церква наклала анафему на українця

Закон був чинним до кінця ХVIII ст.

×