Шарль де Голль: "Як можна керувати країною, в якій 246 видів сиру?"

22 листопада 1890 року на півночі Франції в місті Лілль народився Шарль Андре Жозеф Марі де Голль – французький військовий і державний діяч, генерал.

Він багато років перебував на посаді президента Франції і визнаний одним з найбільших політиків XX століття. В роки II світової війни він заснував рух "Вільна Франція", а пізніше зміцнив позиції своєї країни як світової держави і сприяв збереженню миру в усьому світі.

Шарль де Голль закінчив військову академію Сен-Сір, а потім - Вищу військову школу в Парижі. У роки I світової війни Шарль де Голль проявив себе як хоробрий офіцер.

Він був поранений. Потрапив на три роки у полон, із якого здійснив п'ять спроб утекти. За цей час уряд Франції нагородив його орденом Почесного легіону посмертно.

Після війни знову повернувся в академію Сен-Сір - тепер як викладач військової історії. На початку II світової війни де Голль був призначений командиром танкової бригади, що відзначилася в боях на річці Соммі. Швидко отримавши звання бригадного генерала, він був призначений заступником міністра національної оборони, проте уряд маршала Петена не збирався воювати з гітлерівцями, вважаючи за краще ухвалити рішення про капітуляцію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У транспорті ловлю на собі неприязні погляди

Коли було прийнято фатальне рішення про капітуляцію, генерал заявив: "Невже немає жодної надії? Ні! Повірте мені, ще нічого не втрачено. Франція не самотня. Що б не трапилося, полум'я французького опору не може згаснути. І воно не згасне". У відповідь на його заклик французи піднялися на організовану боротьбу з фашистами в зоні окупації і за її межами. Підлеглий гітлерівцям уряд Петена заочно засудив де Голля до смертної кари.

Незважаючи можливим вступати в переговори з фашистами, де Голль вилетів до Лондона. 18 червня 1940 року він звернувся по радіо з закликом до співвітчизників продовжувати боротьбу з окупантами. Так було покладено початок Опору, а сам де Голль очолив об'єднані патріотичні сили ( "Вільна Франція", а з 1942 року - "борців Франції"). У 1943 році генерал переїхав в Алжир, де створив Французький комітет національного визволення, а з 1945 року став головою уряду.

Шарль де Голль був переконаний, що президент країни повинен володіти дуже широкими владними повноваженнями, однак більшість депутатів Конституційних зборів категорично з цим не погоджувалися. Результатом конфлікту став відхід де Голля у відставку в січні 1946 року. Однак через 12 років, коли колоніальна війна в Алжирі до краю загострила ситуацію у Франції, 68-річний де Голль був обраний президентом П'ятої республіки з сильною президентською владою і обмеженою роллю парламенту. Під його керівництвом, що тривало аж до 1969 року, Франція повернула собі втрачені позиції провідної світової держави.

Жоден президент не зазнавав стількох замахів на своє життя, як Шарль де Ґолль. Їх було понад 30. Перший — 1961-го, коли неподалік Парижа в його автомобіль кинули бомбу. У травні наступного року поліція виявила снайпера, який мав убити главу держави під час зустрічі з населенням.

Найгучніший замах стався в серпні 1962-го. Авто з генералом, його дружиною і зятем виїхало з Єлисейського палацу. В одному з передмість Парижа була влаштована засідка із 15 бойовиків, озброєних автоматами, ручними гранатами і пристроями з запалювальною сумішшю — "коктейлем Молотова". Обережний начальник охорони президента наказав збільшити швидкість автомобіля на повороті. Доки терористи піднімали зброю і готували гранати, автомобіль проскочив повз них. У результаті безладної стрілянини лише пробили передню шину і заднє скло. Де Голлеві зачепило палець.

Його обурив не так замах, як те, що ватажок змовників, відставний офіцер його армії, не вмів стріляти. Президент сам підписав йому смертний вирок.

1968 року спалахують студентські виступи. Де Ґолль відмовляється йти назустріч вимогам бунтівників. На вулиці виходять профспілки — вимагають підвищення зарплатні працівникам. Над колонами маніфестантів майорять гасла: "Де Ґолля — в архів!", "Прощавай, де Ґолль", "Тобі вже час, Шарлю!" Страйкують 10 млн людей. Економіка країни паралізована.

"Французи втомилися від мене, та і я втомився від них", — сказав генерал синові. І подав у відставку.

9 листопада 1970-го генерал сидів у кріслі в бібліотеці, коли у нього стався розрив нижньої аорти. Він знепритомнів. Лікар поспішив на допомогу. Але було запізно. Де Ґолль помер, не доживши до 80-річчя 13 днів. Похорон, за його бажанням, був скромним. На цвинтарі були присутні лише рідні. Новий президент Жорж Помпіду сказав у промові: "Франція овдовіла".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Матір Шарля де Ґолля ховали під чужим ім'ям

Цікаві факти

У салоні спільних друзів на початку 20-тих років минулого століття молодий офіцер Шарль де Голль познайомився з Івонною Ванду, донькою кондитера. Він запросив її на бал. Та оскільки танцювати не вмів, розважав дівчину розмовами про воєнну науку. Після кількох побачень вона заявила батькам:

"Або він, або ніхто".

На 30-річчя жениха вона спекла 30 тістечок, на кожному з яких була літера. Шарлю треба було лише скласти з них освідчення в коханні. Йому такий ребус видався неважким. У дитинстві де Ґолль навчився розмовляти словами навпаки. "Я кохаю її. Я купаюся в її любові. Заради неї я готовий на все", — писав він матері. У них 1922-го народжується син Філіпп, ще за два роки — донька Елізабет. 1928-го на світ із синдромом Дауна з'являється донька Анна. Вона проживе 20 років.

У якийсь момент де Голлю довелося через відсутність грошей продати американський автомобіль, подарований іншим президентом США, Г. Труменом. Поправити фінансове становище допоміг вихід мемуарів.

На восьмому десятку років у Шарля де Голля став слабшати зір. Приймаючи одного разу прем'єра Конго абата Фюльбера Юлу, одягненого в сутану, де Голль звернувся до нього: "Мадам …".

Шарль де Голль якось зауважив про Францію: "Як можна керувати країною, в якій 246 видів сиру?".

Марк Шагал розписував Гранд Оперу на замовлення де Голля.

На честь Шарля де Голля названі паризький аеропорт, паризька площа Зірки, атомний авіаносець французьких ВМС, а також площа перед готелем "Космос" в Москві і кілька інших пам'ятних місць.

"Я вільний француз.
Я вірю в Бога і в майбутнє моєї батьківщини.
Я не належу нікому.
Я маю місію, одну тільки місію — боротися далі за звільнення моєї батьківщини. Урочисто присягаюся, що не належу до жодної політичної сили, не підтримую жодного політика, ким би він не був — чи то центристом, чи то консерватором, чи то лівим.
Я маю лише одну мету: звільнити Францію"

— Шарль Андре Жозеф Марі де Голль, З "Єгипетського щоденника", 20 квітня 1941 року