25 серпня 1968 року на Червоній площі Москви радянські дисиденти провели демонстрацію проти введення військ країн Варшавського договору в Чехословаччину. Акцію прозвали "демонстрацією сімох".
Того дня на площі біля Лобного місця зібралося вісім протестувальників. О 12:00 дисиденти Віктор Файнберг, Костянтин Бабицький, Володимир Дремлюга, Вадим Делоне, Павло Літвінов, Наталія Горбаневська, Лариса Богораз і Тетяна Баєва розгорнули плакати з написами: "За вашу і нашу свободу!", "Ганьба окупантам!", "Руки геть від ЧРСР!", "Ми втрачаємо найкращих друзів". Водночас почали сидячу демонстрацію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Країни Варшавського договору увійшли до Чехословаччини
За кілька хвилин демонстрантів оточили, побили й заарештували представники силових структур у цивільному одязі. Згодом усіх звинуватили в "поширенні наклепницьких вигадок, що ганьблять радянський лад" і "порушенні громадського ладу".
Відбувся "суд", у результаті якого Делоне й Дремлюгу посадили до в'язниці, Бабицького, Богораз і Литвинова відправили на заслання, Файнберга, якому на площі вибили всі зуби, і Горбаневську – на примусове лікування до психлікарні. Баєву переконали заявити, що опинилася серед протестувальників випадково. Саме тому акція й дістала назву від сімох учасників.
Перший президент Чехії Вацлав Гавел пізніше заявляв, що всі громадяни, які протестували в серпні 1968-го проти окупації, проявили людську солідарність і велику особисту мужність. Для громадян Чехословаччини вони стали совістю Радянського Союзу, чиє керівництво здійснило підступний військовий напад на суверенну державу й союзника.
2008 року уряд Чехії нагородив учасників акції.
Радянський дисидент Анатолій Марченко 22 липня 1968-го надіслав до іноземних видань і радіостанції BBC відкритого листа, в якому передбачив загрозу вторгнення радянських військ у Чехословаччину.
У ньому засудив Варшавський лист п'яти компартій і рішення пленуму ЦК КПРС, на якому обговорювали "небезпечну" ситуацію в союзній країні та пропонували використати для боротьби з її "антисоціалістичними" силами всі наявні засоби.
Дисидент наголосив, що радянські ЗМІ, виконуючи волю партії, намагаються дезінформувати світову громадськість про ставлення радянського народу до подій у Чехословаччині й виставляють позицію партійного керівництва як народну одностайну. Водночас підкреслив, що радянський народ нічого не знає про реальний стан речей.
3 
1
Коментарі