Правозахисника засудили за розголошення інформації про вторгнення в іншу країну

Радянський дисидент Анатолій Марченко 22 липня 1968 року надіслав до іноземних видань та радіостанції BBC відкритого листа, в якому передбачив загрозу вторгнення радянських військ до Чехословаччини.

У ньому засудив Варшавський лист 5 компартій і рішення Пленуму ЦК КПРС, на якому обговорювали "небезпечну" ситуацію в союзній країні та пропонували використати для боротьби з її "антисоціалістичними" силами усі наявні засоби.

Дисидент наголосив, що радянські ЗМІ, виконуючи волю партії, намагаються дезінформувати світову громадськість про ставлення радянського народу до подій у Чехословаччині і виставляють позицію партійного керівництва як народну одностайну, при цьому підкреслив, що радянський народ нічого не знає про реальний стан речей.

Вважав, що в Чехословаччині відбувається природний розвиток здорового суспільства та спроба втілити справжні декларовані соціалістичні ідеали та свободи, які в СРСР існували лише у вигляді гасел. Не розумів, чому вирішення долі Чехословаччини має відбуватись у Москві чи Варшаві, а не у Празі. Справжню причину можливої інтервенції вбачав не у "підриві соціалістичного розвитку та безпеки", а у приниженні авторитету радянських керівників і їхніх методів керівництва. Довів, що на відміну від союзної Чехословаччини СРСР не наважується розмовляти з ворожим Китаєм з позиції сили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Москва розірвала відносини з Китаєм

"Мені соромно за свою країну, яка знову виступає в ганебній ролі жандарма Європи. Мені було б соромно і за мій народ, якби я вірив, що він справді одностайно підтримує політику ЦК КПРС і уряду. Але я впевнений, що насправді це не так, що мій лист - не єдиний, тільки такі не публікуються в нас. Одностайність наших громадян і в цьому випадку - фікція, створена штучно, шляхом порушення тієї самої свободи слова", - писав він.

Марченка арештували за декілька діб за звинуваченням у порушенні паспортного режиму. Судилище над ним показово влаштували 21 серпня. Саме того дня розпочалося Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини та окупація країни з метою припинення Празької весни. Дисидент мав відбувати 1 рік у трудових таборах.

Після відбуття покарання його не відпустили. Приводом для чергового арешту стала праця "Мої показання", у якій описував радянські політичні табори та тюрми і яку встиг передати за кордон. Тоді дисидента звинуватили в поширенні наклепницьких вигадок, що ганьблять радянський суспільний і державний лад. Дали ще 2 роки.

Загалом Анатолій Марченко провів у таборах та на засланні близько 17 років. Його змушували емігрувати, але відмовився. Помер 48-річним після 117-денного голодування, яке влаштував з вимогою звільнити усіх політв'язнів СРСР.

×