23 листопада в Україні вшановують пам'ять 7 млн жертв Голодомору 1932-1933 років. У храмах проводять поминальні панахиди. Люди відвідують пам'ятні місця та беруть участь у акції "Запали свічку".
Голодомор був влаштований радянською владою. З його допомогою Йосиф Сталін хотів придушити волелюбність українців, які почали активний опір створенню колгоспів та "розкуркулюванню". Протягом 1930 року відбулося 1716 селянських виступів.
"Якщо не візьмемось нині за виправлення становища в Україні, то ми її можемо втратити", - писав Сталін 11 серпня 1932 року.
Тоді почали посилене вивезення зерна з колгоспів. Його продавали за кордон, а кошти використовували для будівництва заводів у інших республіках. Наприкінці 1932-го почали відбирати у селян всі продукти харчування. Люди помирали від голоду. Трупи звозили в братські могили. В них часто скидали і живих людей. Загиблих ніхто не рахував і місця поховань не позначав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки українців вважають Голодомор геноцидом. З'явилось соцопитування
У Києві траурні заходи проведуть на території Національного музею "Меморіал жертв Голодомору". Початок о 15.00.
О 16.00 вшанують пам'ять жертв Голодомору хвилиною мовчання. На всіх будівлях державних установ приспустять прапори. Люди запалять свічки і встановлять на підвіконнях.
Комуністичний режим робив все, щоб голоси правди про Голодомор-геноцид 1932-1933 років змовкли. Втім голоси тих, хто доносив правду, не затихли. Спочатку вони зазвучали в західному світі, завдяки сподвижницькій праці української діаспори, небагатьох західних істориків та журналістів, а після здобуття Незалежності, і в Україні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голих жінок виводили на мороз - з чого починався Голодомор
Український інститут національної пам'яті розробив проект "Пам'ять, що рятує: голоси правди" – це спроба почути окремі голоси із мільйонів, що розкривають різні аспекти Голодомору. Це голоси людей правди і тих хто вистояв, кого не зламав Голодомор. Вони нагадують нам, що народ який вистояв у Голодоморі уже ніщо і ніхто зламати не зможе.
"Голодомор об'єднує націю. Це фактор, через який 1991-го ми проголосували за незалежність, — каже письменниця Оксана Забужко, 59 років. — Тема штучного голоду тоді вийшла з родинних спогадів на загал, її взялися досліджувати. Але потім з'явилися інші проблеми, вона зам'ялася. Нам треба було оголосити себе нацією, постраждалою від геноциду. Український політикум це упустив. Лише президент Віктор Ющенко виніс тему на державний рівень після 2004 року.
Голодомор прирівнюють до винищення євреїв і різанини вірмен. Особливість нашого геноциду — мовчання трьох поколінь. Говорити про трагедію було небезпечно. І ми досі не знаємо, як це вплинуло на нашу ментальність і психологію. Не усвідомлюємо ці травми, але вони проявляються в поламаних родинах і страхах".
3 
1
Коментарі