Український політик Микола Скрипник народився 25 січня 1872-го у селищі Ясинувате, нині райцентр на Донеччині.
Із молодості брав участь у підпільній політичній діяльності. За це 15 разів арештовувався та 7 разів перебував у засланні. Був засуджений до страти і 6 разів утікав із царських казематів.
З 1918-го був головою уряду більшовицької УНР, наркомом внутрішніх справ, юстиції та генеральним прокурором, головою Держплану УСРР.
Був особистим ворогом Сталіна, їздив на ділові імпрези з перекладачем і виступав тільки українською мовою. Як нарком освіти (1927—1933) провів гігантську роботу на ниві національно-культурного розвитку України та сприяв запровадженню українізації, пише uahistory.com.
Під його керівництвом була завершена українізація преси. Наклад україномовних газет 1933-го сягнув 3,5 млн. примірників.
Українською стала початкова та середня освіта, частково - вища школа. В установах Всеукраїнської академії наук послуговувалися тільки українською мовою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шевельов виділив 3 ворогів відродження України
Микола Скрипник намагався поширити українізацію на етнічно українські території РРФСР. Хотів, щоб в історично україномовних Курській, Воронезькій, Саратовській областях, Ставропольському краї, на Кубані було запроваджено україномовне шкільництво, театр, пресу тощо. Тоді український театр успішно функціонував у Москві.
Нарком освіти скликав 1927-го Всеукраїнську правописну конференцію, внаслідок якої був опрацьований так званий "скрипниківський" правопис. Затвердили його наступного року. Він усував русифікаційні впливи з української мови.
Вранці 7 липня 1933-го у Харковы на засіданні політбюро його члени накинулися на Скрипника, вимагаючи покаяння за "мовне шкідництво". Він зрозумів, що вже нічого змінити не можна. Після завершення засідання зайшов до власного кабінету і застрелився.
Мовознавець Іван Огієнко народився 14 січня 1882-го у родині нащадків старовинного козацького роду в селищі Брусилів на Житомирщині.
Він переклав Біблію українською, складав словники, керував міністерством освіти УНР, а потім Українською автокефальною православною церквою.
Коментарі