"Усі "модні" жінки ховають груди та стегна, коротко стрижуть волосся, підводять тінями чорні кола довкола очей й натягують на вуха капелюшки, — пише сучасне видання "Моб Джойн Фешен" про моду початку 1920-х. — Мінімум жіночності, максимум дивацтв, аж до потворства".
У ті часи еталоном краси вважали худу жінку з широкими плечима, вузькими стегнами, невеликими грудьми й довгими ногами.
1928-го в жіночому вбранні відбулася революція: силует став природнішим, а одяг жіночнішим та елегантнішим. Доти модними вважали витягнуті сукні циліндричної форми з надто заниженою талією та спідницею, не вищою середини гомілки. За кілька років це стало або символом поганого смаку, або бідності його власниці. Тепер популярними стають сукні, що облягають фігуру, із природною або наближеною до неї лінією талії, довжиною до коліна чи трохи нижче.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Туфлі на підборах першою взула Катерина Медічі
Обов'язковим аксесуаром стають капелюшки. Ще всередині десятиліття від головних уборів почали відмовлятися, але вже 1928-го виходити на вулицю без нього вважалося непристойним. Особливо попитом користувалися "капелюшки-дзвіночки". Вони повністю закривали голову та вуха. Такі шляпки вимагали коротких стрижок, тому популярними стали "ґарсон" та "бубі-копф". Увечері капелюшки заміняли пов'язки, прикрашені блискітками, стразами чи пір'ям.
Жіночі сумочки за розмірами нагадували гаманці. Їх носили в руках або на лікті. Хітом серед прикрас стало довге намисто з великими бусинами. Його могли зав'язувати вузлом на грудях.
3 
1
Коментарі