Нащадки письменників і митців підписали лист на захист мови

Лист до влади на захист української мови склали нащадки видатних діячів української культури 20 травня 1968 року. У ньому висловили занепокоєння становищем мови в УРСР.

У 1960-х роках з Москви надійшла вказівка на русифікацію. Функція російської мови в СРСР уже не обмежується роллю засобу міжнаціонального спілкування. Вона проголошується другою рідною мовою неросійських народів СРСР.

Опір русифікації чинили представники української інтелігенції. Ініціатором одного із звернень, яке було зроблено 20 травня 1968 року, виступив син Івана Франка - Тарас Франко. Йшлося про занепокоєння станом української мови.

Письменник Тарас Франко підтримував дружні взаємини з нащадками інших видатних діячів з сином Миколи Лисенка, музикознавцем Остапом Лисенком, педагогом Лесею Кропивницькою – донькою Марка Кропивницького, Ніною Тобілевич-Левченко. До них приєдналися рідна сестра кінорежисера Олександра Довженка - Поліна Довженко, онука письменника Віра Левицька. Ці нащадки видатних діячів української культури та мистецтва та інші підписали листа до ЦК Компартії України. Тоді ним керував Петро Шелест.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Петро Шелест:"Дід ніколи не починав ранок із чарки"

Рік перед цим син Івана Франка Тарас Франко виступив автором листа, зверненого до Політбюро ЦК КПРС. Той лист був звернений проти русифікації українських шкіл та установ.

В 1960-их в СРСР запроваджувався поділ мов на "перспективні" та "неперспективні". Посилене вивчення російської мови у школах, вжиток її в офіційних установах, закладах, організаціях УРСР покликане було витіснити українську мову із більшості сфер суспільного вжитку.

×