Далеко не кожний мешканець Львова скаже вам, де знаходиться невеличка вулиця Зернова. Але цей короткий відрізок, що поєднує вулицю Куліша і проспект Чорновола, ледве не єдине, що нагадує нам про одну з найдавніших торговиць (торгових площ) міста Лева, відому з кінця XVIII сторіччя. Історія цієї площі є красномовною ілюстрацією невблаганного поступу, що назавжди змінює вигляд пам'ятних місць.
Перші згадки про цю дільницю неподалік львівської річки Полтви датуються XVIII сторіччям та пов'язані із давнім родом Сольських. Протягом XVIII-XIX століть його представники були урядниками та посадовцями різних рангів у львівському магістраті. Серед них – райця (радник) та бургомістр Львова третьої чверті XVIII сторіччя пан Марцін Сольський. "Посесор Зубри і Скнилова, багатий домовласник, добрий і щирий громадянин, що позичав місту гроші" - саме таку характеристику він отримує від відомого дослідника Львова початку XX сторіччя Францішека Яворського у книзі "Про сірий Львів". Марцін Сольський відомий, зокрема й власним підписом, поставленим у львівській ратуші 1772 року, під резолюцією до австрійського командування у Галичині про те, що Львів "…не може присягати новому урядові, а бажає лишатись вірним найяснішому польському королю Станіславу Августу".
Серед інших володінь Сольським належала і ця, чимала ділянка на малозабудованому в ті часи передмісті Львова, якій невдовзі судилося стати галасливою міською торговицею збіжжям.
Перша, неофіційна назва площі – пляц Сольських, була поширеною та улюбленою міщанами, незважаючи на пізніші перейменування ця назва застосовувалась навіть у повоєнні роки. Відомо, що від моменту появи на цьому місці відбувалась торгівля зерном та іншими продуктами харчування, які везли до Львова купці та селяни передмістя. Від сторіччя XIX-го для позначення дільниці поширюється назва Торговиця зерном. 1871 року, в ході реформи міського благоустрою, ця назва стає офіційною.
Із розбудовою львівських передмість та значним зростанням кількості міського населення, на зламі XIX-XX століть, площа стає популярним у малозабезпечених верств та завжди повним різноманітного люду місцем. Вже згадуваний Яворський дає влучну характеристику торговиці тих часів "…фізіономія площі кожного торгового дня нагадує водночас село, мале містечко та великоміський провулок".
До Першої світової війни первісна територія площі значно зросла. Тут було встановлено буду Міської ваги, про яку нині нагадує назва невеликої вулички Вагової неподалік. Оскільки площа знаходилась неподалік середмістя Львова, вона завжди була у полі зору міських чиновників, зокрема, саме тут планувались та втілювались у життя сміливі проекти будівничих міста.
Так, архітектор Опери, Зигмунт Горголевський зводить неподалік площі будинок декорацій і майстерень театру. Було створено ряд проектів критої торговиці на площі Зерновій. Але найцікавішою ідеєю виявився план архітектора Йозефа Єгермана щодо спорудження тут залізничного вокзалу, проте його було відхилено за недостатністю коштів у бюджеті міста.
Особливістю пляцу Сольських від початку XX сторіччя стають регулярні "гастролі" циркових труп та артистів, пересувних парків розваг, звіринців. Безумовно, це надавало особливого колориту, створювало унікальну атмосферу цієї давньої львівської площі.
У міжвоєнний період розпочався період зубожіння, стагнації Зернової торговиці. Немов реагуючи на загальносвітову економічну кризу давня дільниця перетворилась на місце продажу різного дрантя. У ятках, а частіше просто на землі можна було знайти що завгодно: від ламаного залізяччя за пару грошів, до нового і вживаного одягу всіх фасонів та розмірів; від продуктів харчування до творів мистецтва, антикваріату, картин. Найчастіше люди гадки не мали, що вони продають, і цінували золочену раму дорожче робіт відомих авторів.
Загалом, до 1939 року, тут нараховувалось понад 350 будок та ляд (пересувних прилавків). Якість та походження товару, як правило, покупців цікавили в останню чергу, попри регулярні рейди, поліція, найчастіше, закривала очі на те, як і чим тут торгували.
Торгівля тут нагадувала східний базар – ціну можна було "збити" втричі. У роки нацистської окупації Львова, у важкі повоєнні роки, торговиця врятувала не одну сотню життів львів'ян незаможних і бідних. Тут завжди можна було придбати, або частіше виміняти дефіцитні продукти, олію, одяг тощо. Ходовим товаром тих років був самогон і трофейні запальнички.
Вже у радянські часи, у 1950-ті роки, коли нова влада вирішила реорганізувати та облаштувати давню вулицю Пелтевну (сучасний проспект Чорновола) і дати їй назву 700-ої річниці заснування Львова, завершується історія площі Зернової. Побудова у 1964 році готелю "Львів" та декількома роками раніше наріжного житлового будинку-"сталінки" зменшила розміри площі у 5 разів, перетворивши її на коротеньку вуличку із назвою
3 
1
Коментарі