14 грудня 1932 року керівництво СРСР ухвалило постанову про припинення українізації Кубані.
Українізацію на Кубані розпочали 1925-го. Згідно з постановами, мали виділити регіони з українським населенням. У них потрібно було провести українізацію влади, запровадити вивчення побуту, культури, національних особливостей українців, перевести всі культосвітроботи в школах, дитячих будинках, політустановах на українську мову, організувати короткочасні курси для вчителів-українців.
Українцям гарантували право користуватися рідною мовою в офіційних установах. За порушення цього права передбачалася карна відповідальність.
Найбільше українізацією Кубані займався народний комісар освіти УСРР Микола Скрипник. Намагався привернути увагу російської влади до забезпечення прав українців. Скрипник звертав увагу, що мовними правами часто нехтують. Нарком заявляв, що ці землі потрібно приєднати до України, бо тільки в її складі українські діаспори зможуть забезпечити свої національно-культурні потреби.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Убили колишнього міністра освіти, який відстоював українізацію
З 1930-го на Кубань почали відправляти українських вчителів. Приїжджали українські пересувні лекторські групи, художні колективи, виставки. Проводив гастролі театр "Березіль" під керівництвом Леся Курбаса. 1931-1932 роках у Кубанський педагогічний технікум відправлялися з України викладачі.
Після скорочення політики коренізації 1930-х на Кубані розпочали русифікацію.
Нарком освіти УРСР Микола Скрипник скоїв самогубство у власному кабінеті 7 липня 1933 року. Перед тим на засіданні політбюро в Харкові від нього вимагали каяття за помилки, допущені у веденні національної політики.
4 
1
Коментарі
1