19 березня 1864 року в селі Попудні Київської губернії народився Василь Липківський. Нині - це Черкаська область. Його дід і батько були священиками.
Василь вчився в Уманській бурсі, в Київській духовній семінарії, в Київській духовній академії, яку закінчив з ученим ступенем кандидата богослів'я. 1891-го висвятився на священика. Був настоятелем собору, інспектором шкіл у Липовці нат Вінниччині, а 1903 року - призначений на посаду завідувача Київської церковно-вчительської школи.
Ще з молодих років Василь Липківський розумів несумісність таких понять, як українське православ'я і російська церква. Вбачав у ній один з інструментів Російської імперії для виховання рабської покори українців до Росії. Критично ставився до церковнослов'янської мови богослужіння та російських проповідей.
1905-го за українофільство його усунули з посади директора Київської церковно-вчительської школи. Призначили настоятелем Покровської церкви на Солом'янці – тодішньому передмісті Києва. Липківського обрали головою Революційного з'їзду православного духівництва Київщини. Священики прагнули реформ церковного життя.
Однією з важливих засад церкви Василь Липківський вважав богослужіння українською мовою. 22 травня 1919 року він у супроводі хору під керуванням Миколи Леонтовича відслужив першу урочисту літургію українською мовою.
"На всеношній і службі Божій зібралась така сила народу, що не тільки в Соборі, а й навкруги його було тісно; весь нарід плакав, чуючи Апостол, Євангелію, Псалми рідною мовою; всі відчували, що це вперше після віків неволі "моляться на волі невольничі діти", як провіщав Шевченко", - писав Липківський.
У жовтні 1921-го на свято Покрови зусиллями Василя Липківського та його однодумців скликали І Всеукраїнський церковний собор. Собор обрав Липківського главою Української автокефальної православної церкви – Митрополитом Київським і всієї України. Собор проголосив створення Української автокефальної православної церкви.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 75 років тому відновили незалежність України
Чекісти неодноразово заарештовували й ув'язнювали митрополита. Так, після 2-го арешту за звинуваченням в антирадянській діяльності він 3 місяці провів у в'язниці в Харкові. У січні 1930 року УАПЦ зліквідувала радянська влада. Тоді загинули 30 єпископів, 3000 священиків і сотні тисяч вірних.
У вересні 1937-го Василь Липківський отримав запрошення очолити Українську церкву в Канаді і дав на це свою згоду. Але вже 22 жовтня його заарештували. 27 листопада, за вироком "особливої трійки" при Київському управлінні НКВД, Василя Липківського, якому тоді було 74 роки, розстріляли. Місце його поховання невідоме. Старшу дочку та двох синів Липківського теж заарештували й відправили до Сибіру.
Перу Василя Липківського належить "Історія Української Православної Церкви", 2-томник українського церковного уставу "Наука самоосвіти українського духівництва", підручник "На Старий і Новий Заповіт", 32 бесіди з історії Всесвітньої Церкви, переклад Св. Євангелія і Апостола, книга "Проповіді на неділі й свята: Слово Христове до Українського народу", в якій вміщені 194 проповіді.
Протягом 1917—1921 років УАПЦ вже мало понад 1500 парафій і в кожній з них священиків, 30 окружних церковних рад, 30 єпископів, в Києві відбувся випуск 300 слухачів теологічних курсів (спочатку були місячні, опісля тримісячні і згодом піврічні богословські курси).
5 
1
Коментарі